Читати книгу - "Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан"

-Обійдемося, - відповів Естеральд, - скажи, де кімната.

-На третьому поверсі, ліворуч, у кінці коридору.

-Дякуємо, - посміхнувся Естеральд, - а потім усі подорожні піднялися сходами готелю на третій поверх, пройшли в кінець коридору і увійшли в кімнату зліва, відчинивши її за допомогою ключа, врученого їм слугою готелю.

-Отже, - офіційним тоном проговорив Естеральд, - тут найближчим часом ми готуватимемо замах на його святість Ютібора. На час нашого перебування, ви не повинні світитися на людях, ні з ким практично не контактувати. Якщо закортить прогулятися, то тільки маскуючись - ніхто не повинен бачити ваших облич.

-Дозволь я додам, Естеральде, - сказав своє слово Клюйвін.

-Дозволь, мій дорогий друже.

Блукачі в цей час зняли з себе капюшони, і стали уважно вислуховувати своїх замовників.

-"Ви тут, тому що ви професіонали своєї справи, - сказав Клюйвін, - і, наскільки нам відомо, ви виступаєте за справедливість у цьому нещасному і суворому Світі.

-Так, але наше почуття справедливості закінчується там, де починається вбивство людей, - сказав Барінхард, - ми не найманці.

-Тихіше, Барінхард, - сказав Флоріус, - ми не вбивці, і не вершителі доль, але нам зараз конче потрібні гроші, і ти це прекрасно знаєш.

-І чим ми тоді відрізняємося від простих найманців, Флоріус? - поставив логічне запитання Барінхард.

-Ці гроші знадобляться нам, щоб виїхати з Країни, і почати життя заново, де-небудь в іншому місці, і допомагати стражденним людям у біді. Бо таке наше призначення.

-Саме, - сказав Клюйвін, - і єдина ваша перешкода на шляху - це Ютибор. І щоб вашу совість не гризли сумніви, ми повинні вам дещо розповісти про цей Ютибор.

-Розмова має бути довгою - додав Естеральд - а тому, мабуть, присядемо.

Блукачі та члени ордена Сяючої зорі сіли за один великий стіл, заставлений дорогими стільцями, і сіли на них.

-Але перед цим переконаємося, що готель під надійним захистом - сказав Естеральд - він змахнув руками, і тихо прочитав заклинання, тим самим закликав чорного ворона, який влетів усередину з вулиці через відчинене вікно, присівши на плечі до Естеральда.

-Гейді - усміхнувся Естеральд, звернувшись до ворона на своєму плечі - радий тебе бачити, мій дорогий друже. Будь добрий, облети готель, і переконайся, що за нами ніхто не стежить. У разі чого, одразу доповідай про це мені.

Ворон у відповідь каркнув, давши знак, що він усе зрозумів, і злетів угору, ширяючи крилами, вилетівши через вікно, і почав спостерігати за готелем та його околицями.

-Дуже зручний ворон - усміхнувся Доріан - мені б такий став у пригоді в господарстві.

-А кому б не згодився - засміявся у відповідь Флоріус.

-Отже, - сказав Естеральд, - Ютібор, п'ятий верховний жрець культу Беренберга, він користується величезним впливом і повагою в місті. Його слово тут коштує більше, ніж у будь-кого. Якщо йому хтось неугодний, йому достатньо сказати про це своїм слугам, і вже за кілька хвилин його тлінне тіло валятиметься на дні річки або буде спалено на головній площі. І наш милостивий архієпископ активно цим користується. За роки свого правління він підлаштував під себе багато підприємств у місті, зокрема торгівлю наркотиками, продаж людей. Також він покриває піратів, які завдяки його наводкам знають, яким маршрутом будуть пропливати торгові судна в місто. І це лише мала частина його гріхів. На людях, зрозуміло, він вдає із себе святенника, праведного і релігійного лідера, до думки якого прислухаються всі віряни Беренберга.

-Це все, звісно, цікаво, - сказав Флоріус, - але чи не хочете ви його позбутися тільки тому, що він злісний негідник і шкодить власним городянам? Ні, ви безумовно переслідуєте свої корисливі мотиви.

-Зрозуміло, пане блукач, - усміхнувся Естеральд, - і ми не приховуємо цього. У нас є свої люди в храмі святого Беренберга, єпископ Адемітрій, якщо бути точнішим. Він постать молода, гаряча, і охоча до влади. Але він повністю підпорядковується нам.

-Чому ви так у цьому впевнені? - запитав Доріан.

-Потому що сер Клюйвін колись врятував йому життя, - сказав Естеральд, обернувши свій погляд на Клюйвіна, - виростивши його як власне дитя. Під його наглядом хлопчину віддали на служіння в храм Беренберга, де він вдало досяг сану єпископа. І ось, через багато років, прибравши Ютібора, ми зможемо замінити його на Адемітрія, який допоможе нам у наведенні порядків у місті.

-Про які такі порядки йдеться, можна детальніше? - сказав Флоріус - хотілося б знати, у що ми вплутуємося.

Естеральд фальшиво посміхнувся, а потім сказав - ну, звісно... Подробиць я, на жаль, вам викласти не можу, панове, але скажу, що ці порядки стосуються благоустрою Грейсбурга, і подальшого впровадження в міську раду Клюйвіна, та інших членів ордену сяйливої зорі.

-А що до вас? - запитав Барінхард.

-Я ж, вважаю за краще діяти в тіні, - сказав Естеральд, - звідти я принесу своєму братству набагато більше користі, ніж обіймаючи якийсь високопоставлений пост.

-Хорошо, з чого ми почнемо? - запитав Флоріус.

-Радий, що Ви запитали, пане блукач, - спокійно сказав Естеральд, у його голосі було чути нотку пихатості й артистизму, - і я відповім на ваше запитання... Насамперед, що вам слід усім знати, то це те, що Ютібор охороняється в цьому місті, як ніхто інший. Його стереже особиста гвардія, що складається з паладинів і лицарів ордена Беренберга. Всі вони навчені, дисципліновані, а головне: добре озброєні й захищені. Тож лізти на них впритул - не найперспективніша ідея.

-І що нам робити в такому разі? - запитав Барінхард.

-Вам потрібно почекати вдалий момент, - сказав Естеральд, - зараз у місті панує смута, люди поспіхом намагаються покинути місто, владі доводиться розтягувати свої сили, щоб утихомирити буйних громадян. А крім цього, вони ще й готуються до загрози зовнішньої - нападу темного ордена, що нам дуже на руку.