Читати книгу - "Ненавиджу тебе, директоре… але люблю, Дроянда"

Настя, ТИ БАЧИЛА СЕБЕ?! — закричала Анабель, піднімаючи фату, — ти виглядаєш як богиня весільного Олімпу!

Настя стояла перед дзеркалом у вінтажній сукні з ніжними вишитими квітами. Її живіт вже добре помітний, але саме це додавало особливої краси — у її погляді була сила майбутньої мами, нареченої і переможниці всіх офісних драм.

— Я хвилююсь, — шепотіла вона, — як ніколи.

— Ти ж не на екзамені, Настю, — з-за спини підморгнула Ася. — Хоча Влад, напевно, все розписав у таблицях: “поцілунок об 11:15”, “сльоза щастя — 11:19”…

— І "слізний брат Артур — 11:21", — з’явився Микита, зав'язуючи метелика. — До речі, я веду молодших братів під вінець. Якщо Влад не прийде, весілля буде з татом.

— Аякже, — буркнув Артур, — тільки не забудь, що я старший, і я сьогодні головний брат.

Коли Настя вийшла на подвір’я — серце Влада зупинилося на секунду.

Вона йшла, тримаючи живіт і квіти. В очах — світло. У ньому — все його життя.

— Я знав, що ти прекрасна. Але так… — прошепотів він, коли вона підійшла.

— Кажи далі, я люблю компліменти.

Після клятв і “так”, Настя вигукнула:

— І тепер я офіційно маю право звільняти тебе, директоре!

— Тільки зранку. Сьогодні — відпустка щастя.

Брати танцюють із тортом у руках. Артур читає зворушливу промову, але в середині губиться й просить води.

— Влад, — шепче Микита, — якщо ти не збережеш цю дівчину… знай: у мене є цілий список штрафів.

— Не переживай. Я вже запропонував їй контракт на вічність.

— З бонусами?

— З любов’ю. Без терміну дії.

І в кінці вечора, під зорями, Настя стиха прошепотіла Владові:

— Дякую, що ти мій дім.

— А ти мій сенс, — відповів він, пригортаючи її й п’ятірко маленьких сердець усередині.