Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Діти з Долини Райдуг 📚 - Українською

Читати книгу - "Діти з Долини Райдуг"

610
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Діти з Долини Райдуг" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 67
Перейти на сторінку:
жінка може відмовити пасторові.

— Ну, це напевне невідомо. Ясно одне: він до них більше не ходить. А Розмарі всю цю весну якась пригнічена. Надіюся, ця поїздка до Кінгспорта поверне їй добрий гумор. Вона поїхала на місяць, а тепер, вочевидь, лишиться на другий. Не пригадую, щоб Розмарі колись їхала з дому. Їм із Еллен тяжко було розлучатися. Проте, здається, нині саме Еллен змусила її. А тим часом вони із Норманом Дугласом вирішили освіжити старі почуття.

— Невже? — засміялася Енн. — Я чула про це, але не повірила.

— Вірте сміливо, Енн, рибонько, вірте сміливо. Норман не має звички приховувати власні наміри, які б вони не були. Він завжди залицявся в усіх на очах. Розповів Маршалові, що багато років і не згадував про Еллен, та ще минулої осені, коли вперше прийшов до церкви, побачив її й закохався знову. А доти геть забув, яка вона красуня. Вірте чи ні, та вони двадцять років не зустрічалися. Звісно, до церкви він не ходив, а вона ніколи й ніде не бувала. О, ми всі знаємо, чого хоче Норман, але чого хоче Еллен — цього ніхто не збагне. Я не беруся припускати, чи пошлюбить він її.

— Якось він уже був покинув її — проте, здається, пані Блайт дорогенька, дехто на це не зважає, — ядуче озвалася Сьюзен.

— Він покинув її розгніваний і гірко картався аж дотепер, — заперечила панна Корнелія. — Це зовсім не те, що покинути холоднокровно й байдуже. Про мене, то Норман завжди мені подобався. Я не відчувала до нього огиди, як інші. Він-бо ніколи не міг здолати мене в суперечці. Дивно, що він повернувся до церкви. Не можу повірити в ті байки пані Вілсон, буцім Фейт Мередіт прийшла й змусила його погрозами. Я хочу розпитати саму Фейт, але чомусь забуваю щоразу, коли стрічаю її. Який вплив може мати вона на такого як Норман Дуглас? Він саме був у крамниці, коли я рушала сюди, реготав на все горло з того її жахливого листа. Певно, його було чути аж на маяку. «Незрівнянне дівчисько! — горлав він. — Де ви ще бачили таку спритну? А всі ті кляті бабери хочуть її укоськати — зась! Не подужають вони, ніколи! То все одно, що топити рибу! Гляди мені, Бойде, наступного року підживлюй картоплю! Ге-ге-ге!» І тут уже так зареготав, аж стіни трусилися.

— Принаймні він жертвує на платню панотцеві, — мовила Сьюзен.

— О, Норман геть не скупий. Сам-то він може викласти тисячу доларів, не повівши й бровою, але заревти, немов бугай, коли його змусять переплатити п’ять центів. І йому подобаються казання пана Мередіта, а Норман охоче трусне гаманцем, діставши поживу для розуму. Істинної віри в нім не більше, аніж у голім африканськім поганині, та й лишиться він безбожником до самої смерті. Але він розумний, освічений, і проповідь слухає так, як прослухав би лекцію. Ну, хай там як, а добре, що він підтримує пана Мередіта й дітлахів, бо не дадуть вони ради без друзів після такого листа. Я втомилася шукати виправдання для них, повірте мені!

— А знаєте, мила панно Корнеліє, — замислилася Енн, — мені здається, що ми надто вже захопилися пошуком виправдань. Це нерозумно з нашого боку, тож мусимо вчинити інакше. Я скажу, що я зробила би. Ні, я не зроблю цього, звісно, — хапливо докинула Енн, завваживши тривожний зблиск в очах Сьюзен, — бо то було б невідповідно нашому вікові, а ми повинні шанувати приписи гідності, а чи померти. Але я хотіла б зробити це. Я скликала би збори Спільноти милосердя, швацького клубу й Товариства підтримки місіонерських служінь, за присутності всіх методистів, які осуджують пана Мередіта… хоча я певна, що якби пресвітеріани не перепрошували повсякчас за кожне його дивацтво, то й осуд би вщух… і сказала б: «Дорогі друзі-християни, — з наголосом на слові «християни», — я хочу сказати вам дещо… сказати чітко, щоб ви, повернувшись додому, повторили мої слова своїм сім’ям. Вам, методистам, немає потреби жаліти нас, а нам, пресвітеріанам — жаліти себе. Більше ми не будемо виправдовуватися. Ми хочемо сказати вам, просто й відверто: ми пишаємося нашим пастором та його дітьми. Пан Мередіт — найкращий проповідник, що тільки служив у Глені Святої Марії. Він щирий, сумлінний душпастир, відданий друг, справедливий навчитель християнського милосердя й розумний, освічений, витончений чоловік. І діти гідні свого батька. Джеральд Мередіт — найздібніший учень гленської школи. Пан Гезерд каже, що на нього чекає блискуча кар’єра. Він мужній, чесний, шляхетний хлопчина. Фейт Мередіт — красуня, так само натхненна й незалежна, як і вродлива. У ній немає нічого буденного. Решта гленських дівчат і вкупі не мають такої жвавості, завзяття, кмітливості й відваги, як вона. У неї повно друзів. Кожен, хто знайомий із нею, не може не полюбити її. Про кого ще з односельців, дітей чи дорослих, можна сказати таке? Уна Мередіт — жіночна, мила душенька. З неї виросте чудова мати й дружина. Карл Мередіт, котрий так любить жаб, мурах і павуків, колись іще буде натуралістом, знаним на всю Канаду… ба більше, на цілий світ! Ви знаєте бодай одну сім’ю, у Глені чи поза ним, про яку можна сказати те саме, що було сказано тут? Тож годі з нас присоромлених виправдань — ми пишаємося нашим пастором і його славними синами й доньками!»

Енн умовкла, задихана, бо ж мусила перепочити після своєї палкої промови, та ще й боялася, що напад підступного сміху зрадить її панні Корнелії. Ця шановна добродійка дивилася на Енн, мов борсаючись у хвилі досі незнаних суджень. Аж раптом, охнувши, вона виринула й узяла впевнений курс до берега.

— Енн Блайт, як я хотіла би, щоб ви скликали такі збори й сказали достоту те саме! По правді кажучи, мене ви присоромили. Авжеж, саме так нам і слід казати — надто методистам. І все це правда — усе до останнього слова. Ми не зважаємо на головне, а витріщаємося на дрібниці, що й дурного шеляга не варті. Енн, рибонько, я можу збагнути все, що добре мені розтлумачать. Жодного вибачливого слова ви не почуєте більше від Корнелії Еліот! Я нестимуся гордо, повірте мені — хоч деколи й приходитиму до вас на звичну балачку, якщо Мередіти знову втнуть якийсь вибрик. Навіть цей лист, яким я так переймалася — бігме, це ж лише кумедний жарт, як слушно завважив Норман. Хто ще з дівчат подужав би написати його, ще й без жодної помилки, і

1 ... 54 55 56 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діти з Долини Райдуг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діти з Долини Райдуг"