Читати книгу - "Будденброки"

В кабінеті вона заходилась поливати вазони маленькою мідною поливальничкою. Тоні дуже любила свої пальми: воли надавали помешканню такого аристократичного вигляду. Вона обережно торкнулася молодого паростка на товстий круглій стеблині, ніжно погладила розкішні, хвилясті віяла, обтинаючи подекуди ножицями жовті кінчики… І рантом почала прислухатися. Розмова в кімнаті для курців уже кілька хвилин як перейшла на підвищений тон, а тепер стала така голосна, що чути було кожне слово, навіть крізь щільно зачинені двері і важкі завіси.

— Та не кричіть так! Не гарячкуйте, бога ради! — вигукнув пан Грюнліх; його оксамитовий голос не витримав натуги і зірвався на писклявій ноті. — Візьміть собі ще сигару! — додав він розпачливо-лагідним тоном.

— Авжеж, з великим задоволенням, дуже дякую, — відповів банкір. На хвилю в кімнаті запала тиша — мабуть, пан Кессельмайер запалював сигару. Потім він знову озвався: — Коротко: ви хочете чи не хочете? Одне з двох!

— Продовжте, Кессельмайере!

— Ага? Ну ні… ні, голубе, нізащо, про це взагалі не може бути мови…

— Чому? Який вас гедзь укусив? Будьте розважні, ради всього святого! Ви ж так довго чекали…

— Більше не чекатиму жодного дня, голубе мій! Ну хай, скажімо, ще тиждень, але ні години більше! Чи тепер хтось може покластися на…

— Без прізвищ, Кессельмайере!

— Без прізвищ… добре. Чи ще хто може покластися на вашого шановного тес…

— Без уточнень! Боже святий, кажу вам, не дурійте!

— Добре, без уточнень! Чи ще хто може покластися на одну фірму, від якої залежить ваш кредит, голубе? Скільки вона втратила від банкрутства в Бремені? П’ятдесят тисяч? Сімдесят? Сто? Чи ще більше? Що вона потерпіла, страшенно потерпіла, знають уже навіть горобці на дахах. Відповідно змінилося і ставлення до вас. Учора… добре, без прізвищ! Учора певна фірма була надійна і, сама того не знаючи, захищала вас від усяких труднощів. Сьогодні спроможність її підупала, і Б. Грюнліх стає найненадійнішим із ненадійних. Видима річ! Невже не зрозуміло? Ви перші повинні були відчути Щв хитання. Як вас тепер зустрічають? Як на вас дивляться? Бок і Гаутстікер, мабуть, сама ввічливість і довір’я, га? А кредитний банк?

— Він мені продовжив термін.

— Ага! То ви ще й брешете! Я знаю, що вони ще вчора дали вам дулю! Дуже велику дулю! От бачите! Але нічого, не червонійте. Звичайно, вам вигідно запевнити мене, що інші кредитори спокійні за вас і нітрохи не тривожаться. Ні-і, голубе! Пишіть до консула. Я почекаю ще тиждень.

— Домовмося про сплату частинами, Кессельмайєре!

— Он чого захотіли! Частину боргу беруть, коли хочуть перевірити платоспроможність клієнта! А мені нащо така перевірка? Я чудово знаю, як стоїть справа з вашою платоспроможністю! Ага… Сплата частинами! Смішно! Хтозна як смішно!

— Не кричіть, Кессельмайєре! І годі вам так скажено реготати! Моє становище складне… Так, я визнаю, що воно складне, але в мене почато стільки справ… Усе може обернутися на краще. Слухайте, що я вам скажу: продовжте мені кредит, і я підпишу вам двадцять відсотків…

— Не вийде, не вийде… Смішно, хтозна-як смішно, голубе! Ні-і, на все є свій час. Ви запропонували мені вісім відсотків, і я вам продовжив. Ви дали мені дванадцять, тоді шістнадцять, і я щоразу продовжував. Тепер пропонуйте мені хоч сорок, я навіть не подумаю продовжити, голубе, навіть не подумаю! Відколи брати Вестфалі в Бремені сіли в калюжу, кожен намагається розплутатися з певною фірмою і забезпечити себе… Отже, я й кажу, що на все є свій час. Я тримав ваші векселі, поки становище Йоганна Будденброка ні в кого не викликало сумніву… А тим часом я ж міг дорахувати несплачені відсотки до капіталу і ще підвищити їх. Але цінні папери тримають лише доти, доки їхня вартість росте або принаймні солідно забезпечена… А як починає падати, їх продають… Одне слово, я вимагаю свого капіталу.

— Посоромтесь, Кессельмайере!

— Ага, посоромитись! Смішно, хтозна-як смішно! Чого ж ви, властиво, хочете? Так чи інак, а доведеться звернутись до тестя! Кредитний банк лютує, і взагалі репутація ваша далеко не бездоганна…

— Ні, Кессельмайєре, благаю вас, вислухайте мене спокійно!.. Буду з вами щирий і відверто визнаю, що становище моє складне. Адже ви і кредитний банк не єдині… Мені подано векселі до сплати… Всі ніби змовилися…

— Звичайно. За таких обставин… Всі хочуть одного…

— Ні, Кессельмайєре, послухайте мене! Будь ласка, візьміть ще одну сигару.

— Та я ще й цієї навіть до половини не докурив! Дайте мені спокій з своїми сигарами! Платіть гроші!

— Кессельмайєре, не штовхайте мене в прірву… Ви ж мій приятель, ви сиділи за моїм столом…

— А ви за моїм хіба не сиділи, голубе?

— Авжеж! Але не відмовте мені тепер у кредиті, Кессельмайєре!..

— У кредиті? Ви ще хочете кредиту? Чи ви здуріли? Нову позику?..

— Так, Кессельмайєре, благаю вас… Небагато, лише дрібничку! Якщо я сплачу деякі рахунки й векселі, то поверну собі добру славу, і всі знову терпляче ждатимуть… Підтримайте мене, і матимете з цього великий зиск! Я вже сказав вам, що розпочав багато справ… Усе обернеться на краще..! Ви ж знаєте, я людина діяльна і винахідлива…

— Ви, голубе, йолоп і блазень! Може, ви будете такі ласкаві й скажете мені, що ви тепер ще сподіваєтесь винайти? Може, якийсь банк, що захоче позичити вам хоча б гріш? Чи ще одного тестя?.. О ні!.. Ваша найкраща витівка вже позаду! Вдруге ви вже такого не осягнете! Але спритно втяли! Таки спритно, нічого не скажеш…

— Та тихіше, хай вас чорт візьме!

— Ви блазень! Діяльний і винахідливий… Авжеж, тільки з ваших винаходів завжди користався хтось інший! Ви не дуже перебірливі в засобах, а все ж ніколи не мали з цього зиску. Ви шахрували, кривою стежкою дійшли до капіталу тільки на те, щоб платити мені замість дванадцяти шістнадцять відсотків. Ви втоптали в багно свою честь і не заробили на цьому ані шеляга. Сумління у вас не більше, ніж у розбійника на великій дорозі, а проте ви невдаха, вайло, жалюгідний дурень! Бувають такі люди на світі. Смішно, хтозна-як смішно! Чого, власне, ви так боїтеся розповісти про все тестеві? Тому, що вам буде трохи незручно? Тому, що й тоді, чотири роки тому, у вас не все було гаразд? Ви були не вельми чисті, та? Боїтеся, що деякі речі…

— Добре, Кессельмайере, я напишу. Але як він відмовиться?.. Як він не захоче підтримати мене?

— Ага! Тоді ви будете банкрутом, дрібненьким, смішним банкрутом, голубе!