Читати книгу - "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Клаас та імператор Карл стали на коліна перед престолом. Ангел скинув з голови імператора корону. «Тут один лише цар, — сказав він, — це Христос».
Його найсвятіша величність, здається, розсердився, проте покірно запитав:
«Чи не міг би я хоч доїсти цього анчоуса і допити пиво, бо дорога була довга і я зголоднів?»
«Наче ти голодував усе життя, — мовив на те ангел, — їж і пий уже».
Імператор спорожнив кухоль і закусив анчоусом.
Тоді Христос запитав:
«Чи ти з чистою душею став перед Судом?»
«Гадаю, що так, милосердний Господи, бо ж я сповідався», — відповів імператор Карл.
«А ти, Клаасе? — запитав Христос. — Ти не тремтиш, як оцей імператор?»
«Господи мій, — відповів Клаас, — хіба ж є де чиста душа? Але я не маю страху перед тобою, хоч і потерпаю за свої численні гріхи, бо ти владика добрий, владика справедливий».
«Говори ти, стерво», — звернувся ангел до імператора.
«Я, Господи, — почав Карл збентеженим голосом, — був помазаний на царство перстами твоїх священнослужителів, від них же мав посвяту на короля кастільського, імператора германського й короля римського. Я безперестанку дбав про охорону влади, дарованої тобою, і заради того я нещадно карав реформатів: палив на вогні, стинав голови, закопував живцем у землю, вішав на шибеницях».
Тоді ангел до нього:
«Не бреши, нікчемо з бігункою, і не обманюй нас. Ти в Німеччині терпів реформатів, бо боявся їх, а в Нідерландах стинав голови, палив, вішав, закопував живцем у землю, бо нічого не боявся і тільки один мав клопіт — якомога більше взяти меду від цих працьовитих, багатих бджіл. Сто тисяч невинних душ загинуло від твоїх злочинів, і не тому, що ти вельми возлюбив Христа, Господа нашого, а тому, що був тиран, деспот, нищитель країни і любив тільки самого себе, а після себе — рибу, м’ясо, вино, пиво, бо ненажерливий був, як пес, і поглинав вологу, як губка».
«Тепер ти говори, Клаасе», — мовив Христос.
Але тут підвівся ангел:
«Цьому нічого казати. Він був добрий і працьовитий, як і весь бідолашний народ фландрський, любив потрудитись і любив посміятись, вірно служив своїм володарям і гадав, що й володарі будуть вірно його захищати. Мав трохи грошей і тому був обвинувачений, що переховує реформата, за що й спалили його живцем на вогнищі».
«Ах, бідний мученик! — скрикнула Марія. — Але тут, на небі, є криниці прохолодні, б’ють водограї молока й добірного вина, які тебе освіжать, я сама поведу тебе до них, вугляре».
Знову загриміла сурма архангельська, і з глибини безодні піднявся чоловік, голий, прекрасний, увінчаний залізною короною. І на ободі корони було написано: «В тузі аж до Судного дня».
Він наблизився до престолу і сказав Христу:
«Я раб твій, поки не стану твоїм паном».
«Сатано, — мовили Діва Марія, — прийде час, коли не буде ні панів, ні рабів, і коли Христос, що є любов, і Сатана, що є гордість, зватимуться: сила і мудрість».
«Жінко, ти прекрасна», — мовив Сатана.
Потім звернувся до Христа і, показавши на імператора, запитав:
«А що мені з ним робити?»
Христос відповів:
«Відпровадь цього коронованого хробака в катівню, де будуть зібрані всі знаряддя тортур, які він уживав за свого царювання. І кожного разу, коли якогось невинного бідолаху катуватимуть водою, що роздуває людей, наче міхурі, або свічками, що палять підошви чи пахви, або дибою, що трощить і ламає кістки, або четвертуванням; кожного разу, як нещасну дівчину закопуватимуть у землю, а вона благатиме милосердя, кожного разу, як вільна душа востаннє зітхне на вогні, хай тоді й він пройде через усі ті муки, спізнає, скільки зла й горя може спричинити лиха людина, яка панує над мільйонами. Хай гине він у в’язниці, вмирає на ешафоті, нидіє у вигнанні, далеко від батьківщини. Хай буде він зганьблений, збезчещений, збатожений. Нехай багатство його пожере казна, хай схоплять його по доносу, нехай обдеруть до нитки. Оберни його в осла, щоб навчився покори, спробував київ, був напівголодний, зроби жебраком, щоб просив милостині і терпів від усіх зневагу; зроби його наймитом, щоб працював до знемоги і не мав чого їсти. А коли він уже досить настраждається душею й тілом у подобі людській, оберни його в пса, щоб за свою вірну службу діставав киї; зроби його індійським рабом, щоб його продали на невільничому базарі, солдатом, щоб воював за інших і щоб давав себе вбивати, не знаючи за віщо. А як мине триста років, протягом яких він витерпить усі муки і лиха, зроби тоді його вільною людиною, і, коли він стане таким добрим, як Клаас, дай йому для тіла його на вічний спочинок у затишному куточку клаптик землі, вкритий свіжою травою, під прегарним деревом, куди вранці заглядало б сонечко, де б у полудень був холодок. Тоді друзі приходитимуть на його могилу пролити гіркі сльози і посадити фіалки, квіти спогадів».
«Змилуйся, сину мій, — сказала Діва Марія, — він не знав, що творив, бо влада робить серце жорстоким».
«Нема йому помилування», — сказав Христос.
«Ах, — скрикнув його величність. — Хоч би одну склянку андалузького!»
«Ходімо, — гукнув Сатана, — минулися тобі солодкі вина і смачні наїдки».
І потяг у найглибшу безодню імператора, який ще й досі гриз шматок анчоуса.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах», після закриття браузера.
