Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

        Нехай Всемогутній Господь дарує вам успіх.

        Нехай Всемогутній Господь позбавить мусульман від злих правителів (авдиторія вигукує: "Амінь!").

        Хай позбавить Господь, Всевишній і Всемогутній, наш народ від нещасть ("Амінь!").

        Нехай Господь, Всевишній і Всемогутній, дарує перемогу в цій боротьбі і мусульманам, і ісламу.

З ПРОМОВИ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШОЇ,

        яку він виголосив 11 жовтня 1978 року в Нофль-ле-Шато (Франція), перед групою іранців, які жили в Парижі, у зв'язку зі злісною пропагандою західних ЗМІ щодо цілей революційного руху.

        В ім’я Бога, милостивого, милосердного… Потім до мене прийшов начальник іракської розвідки і сказав, що для мене було б краще, якби я не збуджував народ Ірану і не продовжував свою діяльність. Він сказав, що в Іраку є певні зобов'язання перед іранським урядом, а я зауважив, що це справа Іраку і до зобов'язань подібного роду я ніякого відношення не маю. Я сказав, що у нас теж є свої зобов'язання, але по відношенню до ісламу і свого народу, так що ми будемо продовжувати свою роботу, а вони нехай теж діють на свій розсуд. Потім він сказав: "Але ви кожен день робите заяви, розсилаєте їх, тощо. Стримуйте свою активність, принаймні". Я сказав: "Ні! Я буду продовжувати робити заяви, а також писати послання і посилати їх за кордон, і я буду продовжувати свої проповіді з кафедри мечеті. Поступати інакше я не можу". Він пішов, і обстановка розпалювалася, оскільки, як я вважаю, вони (іракські керівники - Д. Ж.) дійшли до точки. Так як начальник розвідки до цього говорив, що вони дали мені спокій, але збираються зробити щось із моїми друзями, я подумав, що мої друзі постраждають. Оскільки для мене було все одно, де жити, аби продовжувати свою справу, я вирішив відправитися в Кувейт, звідки я міг би пізніше перебратися в одну з ісламських країн. Хоча у нас були візи, кувейтський уряд не дав нам перетнути кордон і в'їхати в країну. Він навіть не дозволив скористатися кувейтським аеропортом, з якого ми могли б кудись вилетіти. Ми повернулися до Іраку. Стало ясно, що іранський уряд в курсі справи, оскільки нашого повернення чекали. Ті ж люди, які супроводжували нас до кордону, зустріли нас! Вони спершу відвезли нас в Басру, а через кілька годин в Багдад. Там ми вирішили відправитися сюди і вибрати яке-небудь місце для продовження своєї діяльності. Так з труднощами ми прибули до Франції.

        Головне для мене - обов'язок. Тобто я вважаю, що у мене є релігійний і моральний обов'язок щодо іранської нації в той час, коли іранці повстали і жертвують своїми життями, коли наших юнаків піддають арештам - одних режим убиває, а інших тримає в тюрмах, коли деяких з наших улемів тримають в ув'язненні і велике число їх заслано, коли всі люди, включаючи малих дітей і людей похилого віку, виступають проти шахського режиму, проголошуючи хором: "Ми не хочемо шаха". В такий час ми всі відповідаємо за народ.

        І наш народ, як і будь-який інший, має право визначити свою долю. Це право людини, передбачене в Декларації прав людини. Будь-яка особа, будь-яка нація повинна визначати свою долю сама, а не інші. І наша нація теж повстала зараз, щоб визначитися.

        Саме тому ми, знаходячись за кордоном, повинні бути в хорі людей, які жертвують своїми життями, повстали проти цієї людини (шаха – Д. Ж.), який зрадив нас і нашу релігію. Правителя, який віддав наші національні ресурси іноземцям, та який, в свою чергу, отримує за це зброю, щоб вбивати людей, тобто отримує гроші, витрачаючи їх частково на придбання зброї, тощо, привласнюючи інше разом зі своїми друзями.

        Немає ніякого сумніву, що саме зараз, коли ми з вами сидимо тут, Іран вибухає. Саме зараз вбивають людей, як це було кілька днів тому в багатьох іранських містах, коли похоронний дзвін звучав виключно голосно! Саме в цю хвилину придушуються спалаху народного гніву. Я впевнений, що це так. Але ми не можемо сказати напевно, що людей вбивають. Чому? Та тому, що ми надто далеко. Такі інциденти трапляються щодня. Але оскільки вони, люди в Ірані, ведуть бій на полі битви, чи можемо ми залишатися байдужими і вести життя, сповнене нормальних повсякденних турбот?! Це було б абсолютно несправедливим і нелюдським, це суперечило б ісламським заповідям.

        Кожен зобов'язаний зробити все, що в його силах, щоб допомогти своїм співвітчизникам. Саме зараз у мене є можливість говорити з вами і переконувати вас надавати підтримку народу, незалежно від угруповань, до яких ви належите тут, за кордоном. Я можу благати вас приєднатися до вашого власного народу, який повстав в ім'я інтересів усіх нас, включаючи і ваші. Я буду говорити про це, як би мало вас тут не було, я буду писати відозви і поширювати їх, наскільки вистачить сил. Ви теж повинні зіграти свою роль і зробити все, що в ваших силах, використовуючи будь-яку можливість - пишіть, розповідайте, давайте інтерв'ю репортерам. Кожен повинен внести свою лепту і допомогти пригнобленого народу, який нині топчуть безжальні чудовиська.

        Я вважаю, що в історії не було такого повстання, яке нині відбувається в Ірані, де мета у всіх одна. Зараз кожен, включно з дітьми, які ще не усвідомлюють, що вони говорять, вигукує: "Ми не хочемо шаха!" Напевно, ці діти наслідують те, що на вустах у кожного. П'ятирічні діти… Хіба ж не диво - тільки що навчившись говорити, вони кричать: "Смерть шахові!", наслідуючи загальний хор голосів. Всі говорять одне і те ж. Всі єдині в своїй думці. Напевно, в історії не було такого часу, коли всі єдині в своїх висловлюваннях, коли вимоги, що висуваються у всіх куточках Ірану, в найвіддаленіших іранських містах, збігаються з тими, що висуваються в столиці країни. Але саме це відбувається зараз, і коли нація досягає такого стану, успіх забезпечений. Народ неможливо перемогти, якщо він повстав проти гноблення, якщо він з голими руками пішов проти тиранів з їхніми танками і гарматами і не збирається поступатися.

        Нині ведуться різні пропагандистські кампанії. По суті, ці кампанії велися і раніше, але тепер вони посилені заради того, щоб розколоти єдність людей, зіштовхнути різні угруповання і підім'яти під себе деяких людей. Кажуть навіть, що збираються створити групу агентів САВАК, яка б під виглядом студентів проголошувала комуністичні гасла в університеті