Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Мільйон на рулетці 📚 - Українською

Читати книгу - "Мільйон на рулетці"

279
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мільйон на рулетці" автора Євген Є. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 86
Перейти на сторінку:

Виграв він, бо рівно через хвилину савівці вийшли зі своїх машин і пішли до нас, щоб довідатися, що сталося. Невиспані, неголені, щулячись від холоду, вони навіть не встигли нічого второпати, як Тоша і Мишко повалили їх на мокрий світанковий асфальт, а я з Гошею виволокли з фургону водія.

Потому я відчинив задні дверцята фургона і, побачивши купу пакетів та спортивних сумок, напханих грошима, крикнув:

— Усе в ажурі!

— У багажник, — наказав савівцям Мишко.

Вони були не дуже кремезними, але все-таки їм знадобилося кілька хвилин для того, щоб розміститися вчотирьох в одному багажнику.

— Тіснувато буде, хлопці, — сказав Мишко і замкнув їх.

Після цього ми сіли у фургон і помчали до своїх автомобілів, що залишилися біля «Вершини».

7

Яна і троє бородатих чорнооких хлопців Кахи вже чекали на нас.

Ми мовчки вийшли з фургона і почали перекладати у багажник своєї машини гроші. Я тримав руку в кишені плаща і був готовий вистрелити будь-якої миті.

Але стріляти не довелося.

Переклавши гроші, я дістав складений учетверо аркуш паперу.

— Читатимете? — запитав я горців.

— Аякже, — сказав один із них.

Записка, написана мною на прохання Кахи, була стислою:

«Саво, ми допомогли тобі обіграти „Вершину“, але ти нечесно повівся з нами, тому ми вирішили силоміць забрати те, що належить нам. З повагою С. і М.»

Прочитавши, горець запитав у мене:

— А він зрозуміє, про що йдеться?

— Звичайно, — сказав я.

— Тоді добре.

Я відчинив дверцята, кинув записку у фургон і запитав горців:

— Усе?

— Усе, — мовив один із них.

— Вас провести? — запитав другий.

— Не потрібно.

— Ну, що ж, бувайте.

8

Через дві години ми були вже за двісті п’ятдесят кілометрів від Великого Курортного Міста.

Ще через годину — зупинилися біля невеликої закусочної край дороги, щоб поділити гроші.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
«Коли гравці потрапляють у рай»

Незважаючи на «хілтонівські» ціни, саме кафе було однією з найгірших забігайлівок на цій дорозі. Відбивні які нам подали, були стільки разів заморожені та розморожені, що вони розповзалися під ножем, а гриби і сир, висохлі, почорнілі, нагадували вірусні культури, якими заправляють бактеріологічну зброю.

Але кафе мало одну перевагу — в обгороджених фанерними щитами кабінках можна було сховатися від людського ока, що ми і зробили, відмовившись від будь-яких пропозицій.

— Може, хоча б кави? — благально запитала офіціантка. — Ні.

— У нас є капучино, чай з льодом. Коньяк. Лікери.

Утомившись від неї, Тоша запитав:

— А мінеральна вода в пляшках?

-- Є.

— Принеси кілька пляшок, — мовив Тоша, — але не відкривай. Ми самі.

І тільки після того, як нам дали спокій, ми висипали на стіл гроші з пакетів і спортивних сумок та прочитали вкладені в них записки:

— «Муха». Двадцять три тисячі.

— «Фішка». Сім.

— «Вершина». П’ятдесят чотири.

Усього ми нарахували двісті чотирнадцять тисяч доларів.

— Чудово.

Кожному дісталося по п’ятдесят три з половиною тисячі.

2

— Непогано для початку, — сказав Гоша.

— Якого «початку»? — вирішив уточнити я.

— Хлопці про все знають, — озвався Мишко, — і допоможуть нам віддати наші борги.

— А-а-а-а, — протяжно мовив я і знову перепитав: — А ми збираємося віддавати борги?

— А хіба ні? — здивувався Мишко.

— З п’ятдесятьма трьома тисячами?

— У нас на двох сто шість, — сказав Мишко.

— Багато.

Мишко не зрозумів:

— Ми що, залишимо все так, як є?

— В жодному разі. Але додому нам зарано.

— І що ми робитимемо?

— Я хочу — сказав я, звернувшись до Тоші і Гоші, — позичити ваші гроші під тисячу-півтори відсотка.

— Згода, — сказав Тоша.

Гоша ж спробував порахувати, яку суму він отримає після угоди. Але не зміг.

Усе це зайняло так багато часу, що Тоша не витримав і сказав за нього:

— Він теж згоден.

— Тепер у нас двісті тисяч, — мовив я.

— І ми з тобою… — почав Мишко.

— І ми з тобою їдемо в Північну Столицю, щоб зіграти у велику гру.

— А ми? — запитав Гоша.

— Поїдете в містечко, яке славиться казино «Золотий Дракон», — я поклав перед ними аркуш із кількома іменами, — довідаєтеся все про цих людей. Тут приблизні дати народження і адреси, за якими вони мешкали востаннє. Зберете інформацію і чекатимете на нас. Домовилися?

— Авжеж, — сказав Тоша.

— Чудово, — мовив я, — ми візьмемо вашу машину.

Розділ 40
«Яна»

Маленька, терпляча, завжди усміхнена дівчинка. Вона жодного разу не запитала «Куди? Навіщо? А що потім?»

Вона мовчки супроводжувала нас і була готова будь-якої

1 ... 54 55 56 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мільйон на рулетці"