Читати книгу - "Клуб зразкових чоловіків"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тепер вони сиділи на кухні. У джезві поспівала кава. Руслан був пригнічений, жінка, навпаки, відчувала приплив сил.
— І що ти пропонуєш? — запитав Руслан, вдивляючись у порожнечу вечірніх сутінок за вікном. — Що мені робити?
— Що робити тобі, я не знаю. Я знаю, що робити нам. Я пропоную тобі дещо краще, ніж тюрма. Я пропоную пограбувати Івана Івановича, здати його мусорам і оселитися на Кіпрі. Чи в Бразилії. Де тобі більше подобається?
— У Бразилії. Аби від братви подалі, — пробурчав Руслан. — Добре, викладай.
— Але спочатку ти повинен сказати мені, де Іван Іванович тримає свої папочки з документами.
— У сейфі. Але тільки не у фірмі. А в банку «Дисконт Сі-Ейч». У них там, як у камерах схову на вокзалі. Сейфи напрокат — чотириста сорок баксів за місяць.
Жінка зітхнула. Коли за оренду сейфа платять такі гроші, розраховувати на те, що просто завітаєш туди і, знаючи код, відкриєш, забереш вміст, а потім спокійно підеш, не випадає…
— Розкажи все, що знаєш про цей банк.
— Та нічого я не знаю, — роздратовано кинув Руслан. — Знаю адресу. Знаю, що він туди навідується раз на тиждень. Знаю, що всі документи зберігаються там. Бабки він завжди переводить в Ізраїль, у сейфі їм робити нічого.
— До речі, щодо Ізраїлю. Скільки зараз на рахунку вашої фірми?
— Дріб’язок — тисяч триста. Може, чотириста. Це в доларах. Слухай, рідна… А ти, напевно, маєш рацію про мусорів! Я тепер згадую… Іван Іванович сьогодні був не в гуморі. Нагримав на мене через дурницю. Бігав як підсолений. Секретарка говорила, приходив якийсь капітан Туполєв…
— Навіщо мені тебе за носа водити? Але все одно, ми не закінчили. Скажи, якщо припустити, що завтра вранці Іван Іванович перекаже ваші гроші в Ізраїль, на рахунок «Кетера», коли він зможе туди вилетіти?
— Та хоч завтра, аби рейс був до Тель-Авіва.
— А як же віза? — насторожилася жінка. — Хіба можна оформити її так швидко?
— А що йому твоя віза! У нього вона цілий рік відкрита. Він же бізнесмен, а не палець собачий! Співпрацює з великою ізраїльською фірмою! Його там завжди з розкритими обіймами чекають!
— А в який термін ти зможеш зробити ізраїльські візи нам обом?
Руслан невдоволено скривився.
— А навіщо?
— Ми їдемо в Ізраїль, відвідати Девіда Аршкришера. Ти хіба ще не зрозумів?
Руслан підняв руки: «здаюся». Він уже встиг засвоїти — жінка говорить діло, вона хоче йому добра і вона набагато розумніша за нього.
— І коли?
— Як зробиш візи.
— Ну, скажімо, я їх зроблю завтра вдень. Дам Гарику на лапу… Але ж Іван Іванович може бути в Тель-Авіві завтра до вечора! Ти ж сама говорила. Відразу поїде до Девіда, забере усі свої гроші. І шукай його!
— Він не буде в Тель-Авіві завтра до вечора, — твердо сказала жінка.
3Вона почала з банку «Дисконт Сі-Ейч». Через Інтернет з’ясувала усе, що могла, про «камери схову». Її припущення виявилися правильними. Спроби пограбувати цей банк чи облудним шляхом заволодіти документами марні. Утім, грабувати банки вона й так не вміє.
А от на інформації про години роботи «камер схову» вона зупинилася надовго.
З понеділка по п’ятницю — з 7-00 до 22–00.
Субота — з 7-00 до 13–00.
Неділя — з 10–00 до 21–00.
— Завтра в нас неділя? — запитала вона Руслана.
— Неділя… — замислено відповів Руслан. — А що?
— Хвилинку терпіння!
Покінчивши з «Дисконтом Сі-Ейч», жінка зняла слухавку і набрала довідкову. Її цікавив рейс на Тель-Авів. Година була пізня, тож вона додзвонилася з першого разу.
Коли жінка поклала трубку, її очі сяяли.
— Поки що нам щастить. «Камера схову» починає роботу завтра о десятій. Літак на Тель-Авів — о 10.30 ранку. Отже, Іван Іванович, навіть якщо забере свої документи із сейфа о десятій, усе одно не встигне на цей рейс. Так що завтра в Ізраїль він ніяк не полетить.
— А з чого ти взяла, що він от так відразу виїде в Ізраїль, а не в Париж, скажімо?
— Знаєш, Руслане, коли вже взялися за вашу фірму, не виключено, що до цієї справи підключать Інтерпол та ізраїльську поліцію. А там одразу заморозять рахунок фірми «Кетер». Тому Іван Іванович постарається забрати свої гроші в Девіда якнайшвидше.
— Може, він уже вилетів?
— Сумніваюся. Сьогодні в банку профілактика з 13.00.
— Так що ми будемо робити з Іваном Івановичем?
— Ми будемо чекати на нього біля банку рівно о десятій ранку. І до вечора, якщо це буде потрібно.
— Ну добре, це завтра. А що сьогодні робити з братухами?
4Вимкнувши світло, вони завмерли біля розкритого навстіж вікна кухні. Подвір’я, де стояла стара «Ауді», освітлювалося одним ліхтарем, але навіть його тьмяного світла було досить для
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клуб зразкових чоловіків», після закриття браузера.