Читати книгу - "Безмірна залежність"

— Правда?

— Звичайно. Не можна здаватися. До того ж, він каже, що кохає тебе. Я до сих пір згадую ті слова, які він тобі шепотів в аудіо-повідомленні. Мені таких слів ніхто за все життя не казав.

Я посміхнулась. Мені стало легше, і я написала Іллі:

«Мені начхати на Олену і її підступні вчинки. Це не вплине на нашу любов. Мрію про зустріч».

«Кохана, — відповів одразу ж Ілля, — наші мрії збігаються».

Після цього він зателефонував, і ми говорили вже спокійно, як зазвичай.

— Ось ти засмучуєшся, а жертва в цій ситуації я, — сказав Ілля, — вона розжене всіх моїх шанувальниць такими фотографіями.

Ми розсміялися. Була неділя. Понеділок — це крайній термін, коли ми повинні були вирішити питання щодо моєї поїздки до нього.

— Зараз до мене приїде Михайло, — сказав він.

— Знову?

— Так, він тут поблизу працює, забіжить на обідню перерву. До речі, ось він і прийшов.

Я почула, як Ілля відчиняє двері і вітає когось. У відповідь почувся чоловічий голос. Жіночих голосів не було чути.

— Мила моя, — сказав Ілля у присутності Михайла, — я змушений з тобою попрощатися. Цілую тебе міцно-міцно.

– І я тебе. Михайлу передавай вітання.

— Чуєш, друже? Тобі привіт.

– Їй теж, — пролунав голос Михайла.

— Бувай, люба, — промуркотів Ілля, і я залишилася одна.

І відчула себе чомусь обдуреною. Щоб якось прояснити для себе ситуацію, я зателефонувала тітці і все їй розповіла.

— Поліно, це точно липневі фотографії. Ти розумієш, що на твій день народження, коли ти чекала від Іллі поздоровлень, він був з Оленою, він цілував її, а про тебе навіть не згадував?

— Так, але ж він чоловік…

— Якщо він чоловік, то нехай відповідає за свої слова. Що він конкретно зробив, щоб бути з тобою? Крім слів, я більше нічого досі не побачила.

— Просто він не може приїхати.

— Але з Оленою в Рим він поїхати зміг.

Ці слова мене боляче вдарили, але вони були правдою.

— Ти гадаєш, мені потрібно розійтися з ним?

— Я думаю, що ти не повинна сприймати його серйозно. Кращий варіант — це розійтися, тому що він не приїде, Поліно, і він ніколи не збирався це зробити.

– І він сміявся наді мною. Ти права. Зараз напишу йому, попрошу зателефонувати, коли він звільниться. І поговорю з ним. Я так втомилася, він постійно тримає мене в напрузі. Не каже мені правди, не підтримує, коли мені потрібен, зникає.

— Він не поважає тебе, — просто сказала тітка, і в цих словах була вся правда, тому й було так гірко.

Я поговорила з тіткою і написала Іллі, попросивши зателефонувати. Потім мені подзвонила мама.

— Знаєш, — сказала вона, — я тобі порадила боротися за нього, але потім раптом відчула якесь неприємне почуття приниженості, бруду. Він недобре поводиться, навіть з цією дівчиною.

— Так, мамо, я знаю. Я вже прийняла рішення, що припиню з ним стосунки. Чекаю на його дзвінок.

— Це правильне рішення, донечко. Абсолютно правильне.

А день починався так добре. Ще вранці я будувала плани, а тепер готувалася до найгіршого. Ілля не телефонував, і мене почали долати сумніви. Може, мені варто було простіше до всього ставитися? Потрібно вірити Іллі. І взагалі, він сказав, що буде сьогодні зайнятий, а я лізу до нього з повідомленнями. Потрібно це виправити. І я написала йому:

«Я хочу запропонувати тобі спілкуватися відтепер в секретному чаті, щоб нас ніхто не читав, саме тому просила тебе зателефонувати».

Ілля цього дня так і не вийшов на зв'язок, а я, лягаючи спати, дійшла висновку, що з Іллею все ж треба буде серйозно поговорити. Завтра якраз понеділок. Якщо він так і не визначиться щодо дати мого приїзду і мого проживання, то мені доведеться з ним розійтися. Думки про те, як він цілувався з Оленою, я відганяла геть, хоча, напевно, це була найбільша зрада з його боку, а я просто закрила на це очі. Найвища ступінь приниження!

Сон мій був тривожним, і я прокинулася раніше будильника. Включила інтернет, запустила месенджери — повідомлень від Іллі не було. Відкрила соцмережу — одне непрочитане. Я чомусь одразу зрозуміла, що це повідомлення буде неприємним. І не помилилася. Це писала Олена з чергової незнайомої сторінки:

«Секретний чат? Не сміши мене, ми з Іллею разом живемо. А ваше листування скопійоване, і я розішлю його всім твоїм друзям, якщо ви продовжите спілкуватися в тому ж дусі».

Моє серце стислося від болю. Скільки разів за останні місяці я була в переднепритомному стані? Скільки разів мені здавалося, що я божеволію? І все через Іллю, точніше, його відсутність, бездіяльність, легковажність або… жорстокість. Раптом жахлива думка прийшла мені в голову: що, якщо він був у курсі всіх цих образ? Був їх ініціатором? Біль змінився панікою. Незважаючи на те, що на годиннику була всього п'ята ранку, я більше не могла чекати, доки Ілля мені зателефонує, тому я переслала йому повідомлення Олени і написала:

«Ось тепер все стало на свої місця. У неї є доступ до нашого листування. Я вірю тобі, я знаю, що ти не бажаєш мені зла, але твої вчинки говорять самі за себе. Як ти розумієш, після такого я не можу до тебе приїхати. Але якщо всі твої слова про кохання правдиві, то ти приїдеш до мене, а я буду чекати на тебе. Я кохаю тебе, Ілля, нехай моя любов зігріває тебе в сумні моменти життя. Як нагадування про неї, надсилаю тобі свій щоденник».

Більше я не стулила очей — після таких погроз заснути практично неможливо. Вона бачила моє повідомлення про секретний чат, і де тоді гарантія, що наше листування дійсно не було скопійовано? А враховуючи, що вона надіслала запити на додавання моїм друзям, я