Читати книгу - "Останній тамплієр"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На якусь мить професор завагався.
Може, кинутися навздогін, дізнатися, хто порушив його спокій, а потім прикінчити нахабу? І тут з протилежного кутка церкви до нього долинув якийсь звук. Значить нападник не сам.
Венс визнав за краще вшитися. Він повернувся і поспішив до люку, який надійно захищав вхід у його підвал.
36Тес почула гуркіт пострілу, а потім — наче хтось скрикнув від болю. Значить, когось поранили або вбили. Потім пролунали швидкі кроки — хтось біг назад до дверей. Хто це був — Венс чи хтось інший, розібрати було важко, та вона й не збиралася стояти і чекати, щоб пересвідчитися в цьому напевне.
Тес швидко засунула руку в сумочку і вихопила звідти свій мобільний. У слабкому мерехтінні свічок його дисплей спалахнув з яскравістю блискавки, але тільки й спромігся, що сповістити її про відсутність сигналу у підвалі. Насправді це не мало ніякого значення, бо телефон ФБР Тес запам'ятати все одно не змогла. Але вибір був: набрати 911, хоча в цьому випадку доведеться дуже довго пояснювати — що до чого. До того ж, вона не знала жодного орієнтира свого місцеперебування. Тес натиснула кнопку:
Допоможіть!
Мене зачинили у підвалі, але я не знаю де.
Гадаю, десь неподалік від центру міста.
«Ну от і добре», — подумала вона, передавши таке повідомлення.
Потім накинула сумочку на плече і озирнулася довкола; гучний стукіт серця віддавався у скронях і вухах. Раптом вона згадала про зачинений отвір над столом, на якому стояв шифратор, і, довго не роздумуючи, кинулася до столу, залізла на нього і стала смикати дерев'яний щит, намагаючись послабити дошки — вони не піддавалися. У відчаї Тес безпорадно заколотила по ним руками, але дошки трималися міцно. І в цей момент вона почула, як відчинилися двері підвалу. Обернувшись, Тес побачила чиїсь ноги, що спускалися східцями, і впізнала черевики. То був Венс.
Вона швидко окинула поглядом кімнату і побачила полишений професором шокер — він так і лежав собі за стосом книг, на ближчому до неї краю столу. Тес схопила його тремтячими руками і націлила на Венса, обличчя якого виринуло з темряви. Він дивився на неї уважно і спокійно.
— Не підходь до мене! — заволала вона.
— Тес, будь ласка, припини! — перервав він її заспокійливим і водночас нетерплячим жестом, — ми маємо вшиватися звідси. — І продовжував наближатися. — Опусти зброю, прошу тебе.
Вона в паніці натиснула на курок, і... не сталося нічого. А Венс був уже на відстані трьох кроків. Тес із досадою подивилася на шокер, гарячково намагаючись збагнути — що ж вона зробила не так. Професор невмолимо наближався. Відчайдушно завертівши пістолет у руках, вона нарешті помітила маленький запобіжник і клацнула ним. На тильному боці зброї загорілася маленька червона лампочка. Тес знову спрямувала пістоль на Венса і побачила, як на грудях у того з'явилася маленька червона цяточка — вона второпала, що якимось чином примудрилася привести в дію лазерний приціл. Серце її несамовито калатало, руки тремтіли, і червона цятка танцювала в унісон туди-сюди. Венс був уже майже поруч. Тес заплющила очі й натиснула на курок, більше схожий на гумову кнопку якогось іграшкового пристрою, аніж на холодну сталь смертоносної зброї. Шокер спрацював і лунко бахнув; Тес перелякано заверещала, а зі ствола вискочили дві стріли з металевими наконечниками, тягнучи за собою тоненькі дротинки.
Одна стріла поцілила Венсу в груди, друга — у ліве стегно. Його прошив п'ятисекундний електричний розряд у п'ятдесят тисяч вольт, паралізувавши центральну нервову систему і спричинивши неконтрольовані скорочення м'язів. Професор аж підскочив на місці, вигнувшись дугою від пекучих спазмів, що пронизали його тіло, ноги його підкосилися. Він рухнув на підлогу — безпомічний, з обличчям скривленим від болю.
На якусь мить Тес заціпеніла, злякавшись хмаринки малесеньких, схожих на конфеті, кружалець, що вилетіли з гільзи під час пострілу, але стогони Венса, що лежав, скорчившись від болю, швидко повернули її до неприємної реальності. Спочатку Тес хотіла переступити через професора і збігти сходами, але наближатися до нього палкого бажання вона не мала. До того ж вона не знала, з ким у професора була сутичка нагорі, а дізнаватися — з ким саме їй хотілося ще менше. Вона знову повернулася до забитого дерев'яним щитом отвору над вікном і стала гамселити його з такою несамовитою силою, що врешті-решт одна з дощок ослабла і піддалася. Тес відірвала її, скористалася нею як важелем, щоб повідривати інші дошки і визирнула у пророблений отвір.
За ним виднівся темний тунель.
Більше не маючи, куди йти, вона стала було пролазити через діру, але потім зупинилася, обернулася і побачила на столі шифратор, аркуші та рукопис, до яких можна було дотягнутися рукою.
Вони наче кликали її до себе, і встояти проти цього поклику Тес була не в змозі.
Несподівано для самої себе, вона спустилася, вхопила стос документів і запхала їх до сумки. Потім видерлася через отвір у тунель і заспішила уперед, в темряву.
Низько зігнувшись і час
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній тамплієр», після закриття браузера.