Читати книгу - "Спецназ"

Група No 2 діє приблизно в цей же час. Але на цю групу працюють три агента, двоє з яких залишили припаркованими в точно визначених місцях в центрі міста свої автомобілі з радіомаячками.

Група No 3 складається з п'ятнадцяти спецназівців і п'яти фахівців з РЕБ ОСНАЗ. Вони всі переодягнені в поліцейську форму. Вночі ця група викрадає директора телевізійної компанії і його сім'ю. Залишивши сім'ю вдома як заручників, що охороняються трьома спецназівцями, інша група прямує на студію, захопивши по дорозі теж в якості заручників двох найбільш високопоставлених чиновників, але без шуму і паніки серед персоналу. Потім, під погрозою пістолетів і під наглядом радянських електронних експертів, директор і його помічники вставляють замість звичайної рекламної програми відеокасету, яку дає їм командир групи. Відеокасета записана завчасно в Радянському Союзі. Роль віце-президента зіграна актором.

Радянське вище командування знає, що врізатися в американські військові канали дуже важко. Якщо це взагалі можливо, то найбільше, що вдасться зробити - це підслухати переговори або перервати їх. На стратегічному рівні їх практично неможливо використовувати для передачі помилкових наказів. Ось чому вирішено використовувати цивільну телевізійну мережу: важко проникнути в телевізійну студію, але це можливо і є з чого вибирати. Операції виконуються одночасно в різних містах проти кількох телевізійних компаній. Якщо операція виявляється успішною тільки в одному місті - не страшно - мільйони людей будуть дезорієнтовані в найбільш критичний момент.

Операційним планом передбачено, щоб відразу після виступу «віце-президента» деяка кількість ретрансляторів була знищена групами спецназу і один з американських супутників зв'язку був збитий «помилково» радянським супутником. Це розраховано на те, щоб позбавити Президента і цього віце-президента можливості спростувати помилкову заяву.

Але події йдуть не точно за планом. Президенту вдається зв'язатися з народом і опублікувати спростування. Після того як телевізійна мережа по всій Америці перенесе такі значні руйнування, радіо негайно стане головним засобом зв'язку. Радіокоментатори випускають різні коментарі щодо того, що сталося. Більшість з них кажуть, що важко сказати яке повідомлення є істинним, а яке - помилковим, і що єдиний факт, який сумніву не викликає - це те, що Білий Дім зруйнований.

У той момент, коли у Вашингтоні відбуваються всі ці події, другій роті спецназу з того ж полку резидентом ГРУ в Нью-Йорку наказано виконати схожу операцію, але в ширшому масштабі. Вони не використовують радіокерований літак, але захоплюють дві телевізійні студії і одну радіостудію, які використовують для передачі таких же неправдивих повідомлень. П'ять інших груп спецназу з'являються з офіційних радянських установ і здійснюють відкриті збройні напади на підземні кабелі і деякі радіо-і телевізійні передавальні і приймальні антени. Вони намагаються зруйнувати їх, а також деякі трансформаторні станції, в результаті чого сліпнуть мільйони телевізійних екранів.

Через кілька годин загін спецназу І-М-7 зі 120 осіб висаджується в порту Нью-Йорка з вантажного корабля, що плаває під прапором Ліберії. Використовуючи свою вогневу міць, загін прокладає собі дорогу до найближчої станції метро і, розділившись на невеликі групки і захопивши поїзд із заручниками, починає знищувати міські підземні комунікації.

Коло причалів величезних американських авіаносців і атомних субмарин у Норфолку, з'являються кілька міні-підводних човнів, а також підводні диверсанти з аквалангами.

На Алясці зареєстровано вісімнадцять різних місць, де з радянських військових суден, літаків і підводних човнів намагалися висадитися невеликі групи. Деякі з них були знищені під час висадки, іншим вдалося повернутися на свої судна або після успішної висадки сховатись у лісах.

Загін спецназу І-С-7 з вісімдесяти двох осіб висаджується на узбережжі Мексики, негайно захоплює приватні машини і наступної ночі, використовуючи свою вогневу міць і набуту мобільність, перетинає кордон Сполучених Штатів.

Невеликі групи спецназу висаджуються і використовують маршрути і методи, застосовувані нелегальними іммігрантами, в той час, як інші застосовують шляхи і методи наркоділків.

Острови та військові споруди на них є найбільш вразливими для диверсійних операцій, і в той же самий момент групи спецназу висаджуються на Окінаві і Гуамі, на Дієго-Гарсія, в Гренландії і дюжині інших островів, на яких є бази Заходу.

Група спецназу 2-С-13 вже провела три тижні на борту невеликого радянського риболовецького судна, що рибалив поруч з узбережжям Ірландії. Після отримання сигналу «393939» капітан судна віддає наказ відрізати мережі, відключити радіо, радар та навігаційні вогні і на повній швидкості тримати курс до берегів Великобританії.

Під покривом темряви з борту судна спущені два легкі швидкохідні катери. Їх величина достатня, щоб прийняти всю групу. На першому катері знаходиться командир групи, лейтенант з кодовим ім'ям «Шекспір», радист, кулеметник і два снайпери. На другому катері перебуває заступник командира групи, молодший лейтенант, кодове ім'я «Поет», двоє солдатів з вогнеметами і двоє снайперів. Усі мають по запасу їжі на три доби, який призначений для використання тільки в разі тривалого переслідування. У звичайній обстановці група здобуває собі їжу самостійно, як може. У групу також включені дві величезні німецькі вівчарки.

Після висадки групи риболовецьке суденце, як і раніше без вогнів або радіо, йде у відкрите море. Капітан судна сподівається сховатись у нейтральному порті в Ірландії. Якщо судно зупинить в море британський військовий патруль, капітан та екіпаж нічого не бояться: небезпечні пасажири покинули судно і всі сліди їх перебування вже видалені.

Група Шекспіра висаджується на крихітному пляжі поряд з Літл-Гевен. Місце висадки вибране давно, і вибране дуже добре: пляж прикритий з трьох сторін величезними скелями, так що на відстані навіть удень неможливо побачити, що там відбувається.

Одночасно з Шекспіром висаджуються на берег в різних місцях ще чотири групи спецназу на відстані двох або трьох кілометрів одна від одної. Діючи самостійно від інших, ці чотири групи проходять різними маршрутами в невелике село Броуді і о 3:30 ранку одночасно атакують з різних напрямків великий будинок, що належить Військово-морським силам Сполучених Штатів. За даними ГРУ в районі Атлантичного Океану встановлені сотні, а, може, й тисячі акустичних прослуховувальних постів. Підводні кабелі від цих постів сходяться разом у Броуді, де сотні американських експертів за допомогою комп'ютерів аналізують величезний обсяг