Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

— Вирішив, що я чергова розвага на ніч, а от ні! Мало того, що ти виявився боягузом, так ще й смієш утримувати мене в заручницях... — Вікторія пихкала, добираючи більш пристойні епітети, встигнувши почервоніти в щоках.

—  Хочеш знати правду, Вікта? Я скажу тобі... — він нахилився до її вуха, продовжуючи утримувати у своїх обіймах, — Мені до нестями хочеться задерти тобі сукню і як слід відшльопати, щоб ти сісти своєю попою не змогла нікуди, крім моїх колін.

У відповідь дівчина сіпнулася і завмерла всім тілом, не очікуючи подібних промов.

— Хочеш, я можу просто зараз це виконати? Битиму не сильно, але твої солодкі булочки встигнуть почервоніти, а потім...

— Ти зовсім знахабнів, Редкліфф Фейт, та я в житті не дозволю тобі цього. О-ой! — вона різко замовкла, коли хлопець розвернув її спиною до себе, утримуючи за талію.

— Я вже це роблю, крихітко, — посміхнувся Фейт, спрямовуючи її до маленького дивану, — А якщо ти надумаєш кричати і опиратися, то ризикуєш зганьбитися перед слугами і охороною, адже тоді всі побачать твої прекрасні тілеса, — він сміявся про себе, відчуваючи хвилю жару від майбутньої виховної роботи над принцесою.

— Ти не посмієш, мерзотник! — повторила дівчина, закусивши губу. — Я точно вб'ю тебе, візьму шпагу батька і проткну, як сосиску.

Вони приземлилися на диван, тільки Редді акуратно поклав свою ношу поперек колін, утримуючи однією рукою її зап'ястя.

— Наважуйся, Вікта, і тоді я багато чого розповім тобі... — Ред уміло використовував інтонацію свого голосу, заманюючи її в цю порочну гру, — Ти ж цього хочеш? — він спритно підняв поділ сукні, проводячи долонею по гладких сідницях.

Дівчина мовчала, але шумно видихала в напрузі й очікуванні того, що він обіцяв, якщо вона прийме умови його гри.

"Я вб'ю тебе, обов'язково, але після того, як почую від тебе зізнання, негідник!"

— Почнемо... — пролунав перший легкий ляпас, від якого дівчина здригнулася і видала дивне мукання, немов їй було приємно, але водночас вона дедалі більше злилася, адже її навіть батьки не шмагали, — Моя люба Ертоне, мене надзвичайно дратує твоє нетерпіння і спроби дезорієнтувати в абсолютно невідповідних для цього ситуаціях... — другий ляпас і її тихий вигук, — Ти зовсім не намагаєшся бути терплячішою і приймати істини інших людей, які не зростали із золотою ложечкою в роті, — Третій ляпас відгукнувся тремтінням м'якої шкіри під його долонею, а Вікторія слабко стогнала опісля, — Так само, як і їхні страхи, пов'язані з несподіваними змінами в їхньому житті. Хіба високошляхетній дамі на кшталт тебе не слід бути більш чемною? — ще один ляпас, і вона зігнулася в попереку, шумно дихаючи від зусиль. Її серце забилося в прискореному ритмі, особливо коли він погладжував сідниці після кожного удару, — Особливо з тим, кому ти стала дорога, незважаючи на свій огидний характер. Тим паче я збирався, і досі збираюся проінформувати твоїх батьків щодо твого майбутнього... — цього разу замість ляпаса він злегка зім'яв пружну плоть, нерівно видихаючи від зусиль і збудження. Дівчина перестала дихати, коли справа дійшла до найголовнішого.

— Чорт забирай, ти мене позбудешся, а цей блідоликий ландух нехай забуде дорогу сюди, інакше я прострелю йому його аристократичний зад, — Редді підняв дівчину, яка розчервонілася, прибираючи волосся від її обличчя. — Я не планую ділитися з кимось своїм, і тобі час засвоїти це раз і назавжди, — з цими словами він припав до її розкритих у здивуванні губ, починаючи впевнено домінувати в пестощах язиком і руками.

Фейт посадив Вікту на себе, погладжуючи по спині та плечах.

Поцілунок позбавляв її останніх крихт самовладання, змушуючи підкоритися знайомому теплу і силі бажання.

— А тепер давай стисло скажемо твоїм батькам, що в нас усе добре. Гаразд? — він стер залишки сліз з її щік і ласкаво поцілував у почервонілий ніс, — Інакше ми тут затримаємося на кілька годин, — хлопець багатозначно посував ногами, щоб вона відчула своєю попкою його неймовірно твердий стан.

— Ох...— тихо здивувалася Вікторія, а Редді зі сміхом знову поцілував її.