Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Японський коханець 📚 - Українською

Читати книгу - "Японський коханець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Японський коханець" автора Ісабель Альєнде. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 72
Перейти на сторінку:
в затоці й повертався обпалений сонцем, спітнілий, умиротворений. Домашні завважили також, що зазвичай він спить на дивані в своєму кабінеті, але пов’язали це з тим, що його дружина потребує відпочинку. Натаніель був такий уважний до Альми, вона так залежала від нього, і в їхніх стосунках було стільки довіри й доброго гумору, що тільки Ліліан помічала якусь аномалію.

— Як у тебе справи з моїм сином? — запитала вона в Альми на другий тиждень після їхнього повернення з весільної подорожі, коли та була вже на четвертому місяці.

— Чому ви питаєте, тітонько Ліліан?

— Бо ваша любов така сама, як і раніше, — ніщо не змінилося. Шлюб без пристрасті — все одно, що страва без солі.

— А ви б хотіли, щоб ми виставляли свою пристрасть на загальний огляд?

— Моя любов до Ісака — найдорожче, що я маю, Альмо, дорожче за дітей та онуків. Я бажаю того ж і вам, щоб ви були закохані одне в одного, як ми з Ісаком.

— А чому ви гадаєте, що ми не закохані, тітонько Ліліан?

— Ти зараз переживаєш найкращий період вагітності, Альмо. Між четвертим і сьомим місяцем жінка почувається сильною, повною енергії та чуттєвості. Ніхто не каже про це, лікарі мовчать, але це схоже на період спарювання у тварин. Так було зі мною, коли я чекала кожного з трьох моїх дітей: я буквально переслідувала Ісака. Така безсоромність! Я не бачу цього взаємного потягу у тебе й Натаніеля.

— Звідки вам знати, що ми робимо за зачиненими дверима?

— Не відповідай мені запитанням на запитання, Альмо!

По той бік затоки Сан-Франциско Ітімей надовго замкнувся в собі й замовк, катуючись через зраджене кохання. Він поринув у роботу з квітами — барвисті й запашні, як ніколи, вони наче прагнули його розрадити. Ітімей дізнався про Альмине заміжжя, бо Мегумі гортала в перукарні бульварний журнал і в світській хроніці побачила знімок святково вбраних Альми й Натаніеля Беласко на чолі щорічного бенкету родинної фундації. Текст під фотографією сповіщав, що вони щойно повернулися з Італії, де провели медовий місяць, і змальовував чудове свято й елегантну Альмину сукню, прообразом якої послужили давньогрецькі туніки. Повідомлялося також, що це найбільш обговорюване подружжя року. Не підозрюючи, що встромляє братові ніж у груди, Мегумі вирізала сторінку й принесла додому. Ітімей проглянув її, не виказавши жодних емоцій. Він уже багато тижнів марно намагався зрозуміти, що сталося з тією Альмою з мотелю, де вона вся віддавалася любові. Це було дивовижне кохання — вважав Ітімей — пристрасть, гідна літератури, повторна зустріч двох душ, яким судилося завжди бути разом у плині часу. Однак поки він плекав цю чарівну віру, вона планувала шлюб з іншим. Обман виявився таким жахливим, що не вміщався в грудях, Ітімеєві було важко дихати. В середовищі Альми й Натаніеля шлюб був не просто союзом двох людей, а соціальною, економічною й родинною стратегією. Альма готувалася до цієї події, та хоч як старанно приховувала наміри, вони лежали на поверхні, а він, сліпий і глухий, нічого не помічав. Тепер Ітімей міг звести все до купи й пояснити собі непослідовність Альми останнім часом, її розгубленість, вагання, хитрощі, до яких вона вдавалася, щоб ухилитися від відповіді, вигадливі спроби відволікти його увагу, її гарячкові намагання не дивитися йому в очі в момент близькості. Її фальш здавався таким абсолютним, тенета брехні — такими заплутаними й звивистими, а заподіяне зло — таким непоправним, що Ітімеєві не залишалося нічого іншого, як визнати, що він зовсім не знав Альми: це була чужа людина. Коханої жінки ніколи не існувало, він вигадав її в своїх мріях.

Не в силах бачити сина й далі таким пригніченим, схожим на сновиду, Хейдецо Фукуда вирішила, що настав час повезти Ітімея до Японії, на пошуки власних коренів, а коли пощастить, то й знайти йому наречену. Подорож допоможе йому скинути тягар, що його гнітив і причини якого ні вона, ні Мегумі не могли зрозуміти. Ітімей був іще молодий, щоб створювати родину, але зрілий, мов старик; слід було поквапитися й підшукати майбутню невістку, перш ніж син піддасться згубній американській звичці одружуватися через примарне кохання. Мегумі була зайнята навчанням, проте погодилася наглянути за парою співвітчизників, найнятих для роботи в квітництві на час їхньої подорожі. Їй спало на думку попросити Бойда Андерсона, щоб той — як остаточний доказ любові — кинув на Гаваях усе й приїхав до Мартінеса вирощувати квіти, але Хейдецо досі відмовлялася вимовляти ім’я закоханого упертюха й іменувала його не інакше як охоронцем концтабору. Минуть ще п’ять років, у Мегумі та Бойда народиться її перший онук, Чарльз Андерсон, і лише тоді жінка почне розмовляти з цим білим чортом. Хейдецо організувала їхню поїздку, не питаючи думки Ітімея. Просто сказала синові, що вони мусять виконати неухильну повинність і вшанувати предків Такао, як вона присяглася чоловікові, коли той лежав на смертному одрі, аби він міг спокійно залишити білий світ. Такао за життя не вдалося цього зробити, і тепер здійснити прощу мали вони. Їм доведеться відвідати для офірувань сто храмів і в кожному розкидати трохи його праху. Ітімей спробував мляво опиратися, бо насправді йому було байдуже тут чи там: географія не могла вплинути на процес самоочищення, в який він заглибився.

В Японії Хейдецо заявила синові, що її найперша повинність — це не покійний чоловік, а старенькі батьки, якщо вони живі, а також брати й сестри, яких вона не бачила з тисяча дев’ятсот двадцять другого року. Мати не запропонувала Ітімею супроводити її. Спокійно попрощалася, наче йшла за покупками, і навіть не поцікавилася, як син збирається давати собі раду. Ітімей віддав матері всі їхні гроші. Він бачив, як від’їхав поїзд, залишив валізу на вокзалі й вирушив у путь в чому був, із зубною щіткою та прахом батька в прогумованому саквояжі. Мапа була йому не потрібна, маршрут він вивчив напам’ять. Весь перший день простував з порожнім шлунком, а ввечері дійшов до невеличкого синтоїстського храму й вмостився під самим муром. Ітімей уже засинав, коли до нього наблизився жебрущий чернець і повідомив, що в храмі завжди знайдуться чай і рисові коржики для подорожніх. Так він жив наступні чотири місяці. Мандрував упродовж дня, поки його не змагала втома, постив, поки хтось не пропонував йому якусь їжу, й засинав там, де його заставала ніч. Він ніколи нічого не просив, ніколи не потребував грошей. Крокував з чистою головою, втішаючись краєвидами й власною втомою, а зусилля, яких докладав, поступово

1 ... 54 55 56 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Японський коханець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Японський коханець"