Читати книгу - "Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева"

Витріщатися на краєвиди за склом було нудно. Дуже нудно. Враховуючи, що я навіть не зовсім розуміла куди ми їдемо. Адам так само, як і ввечері, вдень сидів за кермом із насупленим обличчям. Уперше в такій ситуації, я бачу чоловіка хоч трохи задуманим. Ура! Я домоглася ефекту того, щоб він хоча б трохи задумався! І яким же шляхом? Це був кошмарний план! Стільки реальних нервів і не зрозуміло заради кого! Ну вже дудки, тепер я на ділі зла. Чому через людей, яких я половину свого життя не бачила, яких зараз не надто й потребую, маю страждати лише через їхнє політичне незадоволення?! Як же все-таки дико бісить!

- Сподіваюся, ти злишся не на мене, - я обернулася до чоловіка. Точно, адже він може унюхати емоції. Дедалі частіше я згадую про людські звички, і рідко помічаю лисячу сутність. Але останнім часом, я про неї і зовсім забула.

- Якщо тобі стане від цього легше, то так, я злюся не на тебе, - дивитися на нього було утомливо. Мене знову почало нудити тільки від його обличчя.

FLASHBACK

- Алекса, у тебе все добре? Я ж бачу, що який уже день, ти чимось спантеличена, - я підняла погляд на Лексі. Ні, їй зірвати я не зможу. Хотіла зберігати мовчання і щоб це було лише в колі сім'ї, між мною і чоловіком, але їй збрехати я не зможу.

- Ні, Лексі, ти маєш рацію. Мої батьки незадоволені політикою Адама, вони взагалі ніким не задоволені. Особливо мама. Батькові до цього немає ніякого діла, він лише пішак мами, сильно її любить... А вони... вони хочуть повернути старого Альфу, - коли я зачерпнула ложкою чергову порцію морозива, мої руки затряслися. - Розумієш? Я чула все, про що вони говорили! Я чула, як моя власна мати, хоче підставити і вбити мого чоловіка! Нашого Альфу...

  По погляду Лексі, я зрозуміла, що вона опинилася не в меншому шоці. Що ж, я рада, що мені вдалося висловитися хоча б подрузі. Тримати все в собі було абсолютно огидно. Коли проблема доходить до точки кипіння, грудкою прямо в горло. Було просто огидно знову думати і згадувати ті моменти, в яких я чую розмову батьків. Підштовхнути мене до Альфи, лише щоб підібратися самим ближче до влади...

- Люба, я навіть не знаю, що тобі сказати... Мені дуже шкода, що так сталося, - Лексі відставила відерце з морозивом убік і взяла мої долоні у свої. - якщо тобі буде потрібна допомога, я завжди на твоєму боці.

Трохи поміркувавши, я все ж зрозуміла, що допомога з боку мені потрібна. Або хоча б ідея...

- Лексі, я не знаю, що мені робити. Який мені зробити перший крок, щоб збити їх хоча б з пантелику? Змусити зачекати... або щось ще.

- Знаєш... у мене є одна ідея! Ви з Адамом маєте посваритися! - подруга захлопала від радості в долоні, а я була здивована.

- Що ти маєш на увазі?

- Не по-справжньому, ви посваритеся для вигляду, щоб батьки повірили. Насправді ж, ви з Адамом поїдете вирішувати справи зграї. Залагодьте питання з убивствами і зникненнями, точніше, це вже буде вирішувати Альфа. Своєю сваркою і втечею обох, ви заплутаєте їх, змусите змінити план. У цей час у тебе буде можливість обміркувати подальший хід, але поки вони думатимуть, що ви посварилися, не зможуть зробити нічого серйозного.

- Що ж, діло говориш, чоловічко... - я різко обернулася, спершись об одвірок дверей, Адам стояв і дивився на нас.