Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

Віолла несподівано зірвалася із ліжка. Чорт забирай, вона знову це зробила. Знову... Спочатку вона не зрозуміла, де знаходиться, адже штори на вікнах були щільно затягнуті і в кімнаті було темно. Вона встала із ліжка і ледь не підвернула ногу послизнувшись на порожній пляшці, що валялася на підлозі. Віола відкрила штори і полуденне сонце її осліпило. Вона прикрила очі і схопилася за голову, яка різко заколола від кількості випитого алкоголю напередодні. Вона пішла у ванну, щоб вмитися. На підлозі валявся ще досі мокрий рушник, вона глянула в зеркало. У неї був жахливий вигляд, розтріпане волосся, розмазана туш, губи були червоними і ще досі пекли від пристрасних поцілунків. Їй стало погано, вона підбігла до унітазу і знову вирвала.

- Чорт забирай, мабуть час вже зав'язувати із алкоголем, а то так і вмерти можна! - подумала вона, а перед очима промчалися сцени із минулої ночі:

- Чорт забирай! Клятий Антон! Віоло, яка ж ти ідіотка! Ну що ти твориш? Знову... І знову... І знову... Прийди до тями вже, дурепо! Ви просто були п'яні! - вона поплескала мокрими долонями себе по щоках і вмилася холодною водою. Вона знову намагалася спихнути усе на алкоголь, адже не хотіла визнавати, що ще досі кохає Антона. Що її тягне до нього, як магніт. І знову він пішов... Пішов не сказавши ні слова. Як завжди, по-англійськи... Козел! І на що розраховувала вона? Вони точно не створені одне для одного, треба негайно поставити крапку.

Віола знайшла свій телефон, він був повністю розрядженим. Вона підключила його до розетки, щоб він трохи підзарядився і пішла у душ. Вийшовши із душу, помита і закутана у чистий рушник, вона увімкнула телефон. Їй одразу прийшло смс у What's up від Ані, в якому було сказано, що у Святослава все добре і вони повернуться завтра додому. І купа фото з рибою, яку її син наловив із дідусем. Від фото риби її знову ледь не знудило, коли вона уявила її запах. Більше всього вона не любила її чистити. Добре, що у неї була хатня робітниця, яка цим займалася. Вона набрала сина, кілька хвилин поговорила з ним. Святослав запевнив її, що він чемний і в них все добре. Сказав, що скучає і любить її та поклав слухавку.

Добре, що він приїде завтра і не побачить цього безладу вдома. Зараз спальня його мами була схожа на кімнату якоїсь алкашки. На підлозі валялися порожні пляшки із вина і бокали, червона пляма від вина на улюбленому білому пухнастому килимі, обгортки від "Raffaello", зелені виноградинки розсипані як намисто по всій підлозі. Треба терміново замовити клінінг, здати вчорашню сукню в хімчистку і купити свіжих продуктів. От чорт, ще сьогодні у неї був запис на манікюр і вона мала встигнути забрати нову сукню на завтра із салону. Вона глянула на телефон, у неї залишалося мало часу, треба швидко збиратися і бігти на манікюр.

Цілий день вона була зайнята, манікюр, салон краси, забрала сукню, зустріч із клієнтом і нарешті вечеря у ресторані. Вона замовила собі салат "Цезар", картопляне п'юре, стейк із телятини і келих червоного вина. Колір вина, гармонійно поєднувався з її елегантним новим бордовим манікюром. Нарешті, вона глянула на телефон, жодного пропущеного за день від Антона, окрім смс з вчорашнього вечора:

- От, козел! Він що думає, що я його чергова подружка? До якої він може приходити тоді, коли захоче! Покидьок! - подумала вона, а вголос сказала:

- Рахунок, будь ласка!

Через хвилину офіціант вже стояв біля неї:

- Ваш рахунок! - простягнув він їй папірець. Вона зробила ще один ковток вина, залишивши на келиху слід від своєї помади. Відклала у бік столові прибори і протягнула грубу купюру, яку щойно дістала із свого клатча, хлопцю:

- Решти не треба! - вона елегантно встала і накинула клатч на своє плече. І впевнено, як ніколи, вийшла із ресторану, ловлячи на собі легкі погляди незнайомців. Чоловіки дивилися на неї із захопленням, а жінки із заздрістю.

- Щиро дякую, пані! - хлопець-офіціант тихо промовив їй в слід із роззявленим ротом.

В її будинку була ідеальна чистота, клінінгова компанія за три роки співпраці, ще жодного разу її не підводила. Проте, в її домі було порожньо. Антон, так і не подзвонив їй, навіть не написав, а вона вирішила, що більше не буде взагалі з ним спілкуватися. Їй вже час зупинитися, поки ще не занадто пізно. Завтра на весіллі Анфіси, вони побачаться востаннє і вона зробить вигляд, що вони взагалі не знайомі. Потім він звалить в Штати і нарешті усе закінчиться...

***

Антон цілий день був зайнятий. У нього навіть не було часу подзвонити Віолі. Вони з Сан Саничом провели допит, але підозрюваний ніяк не хотів зізнаватися, хто його найняв. Він заперечував свій зв'язок з Єлизаветою, але підтвердив, що стежив за будинком Віоли і надсилав анонімні записки Антону. На питання, для чого він це робив, він відповів чітко, що був таємно закоханий у Віолу. Раніше, коли він працював у кур'єрській службі, то часто бував у неї в офісі. Про його попередню роботу були офіційні дані в роботодавця і офіційні папери, які засвідчували про тісну співпрацю з компанією "FOX". Але у цій справі, була одна нестиковка... Як з'ясувало слідство, дружина підозрюваного проживала закордоном, а син навчався в іноземному коледжі. Виникало питання, як простий кур'єр міг дозволити собі таку розкіш? Треба було копати далі!

- Антон, можеш вже їхати до батька в лікарню. Його якраз сьогодні виписують. Але, будь ласка, поки що нічого не кажи йому. Завтра в твоєї сестри весілля, поговоримо про наші справи після нього. - сказав йому Сан Санич.

- Я можу сказати Олегу, щоб він забрав його і залишитися тут із вами. - запевнив його Антон.

- Не потрібно, синку! Я поки попрацюю над цією справою один. Олегу і тобі теж треба відпочити, завтра великий день! І зараз ти потрібен батьку! Не будь із ним таким суворим! Насправді цей старий, не такий уже й поганий. Він просто хоче здаватися таким. Повір, я знаю! - він поплескав Антона по плечі.

- Добре, я піду! Може мені й справді варто переглянути своє ставлення до мого батька? Я теж не найкращий син..! До речі, ви прийдете на весілля Анфіси? - перед виходом запитав його Антон.