Читати книгу - "Мій чоловік за контрактом, Кетрін Сі"

На ранок я чекала повідомлення від Ітана про час та місце зустрічі, але його не було. Повідомлення не було і в обід, і ввечері, його навіть не було на наступний день і ще найближчі два дні також. Я почала сумніватися в тому, що його слова не були жартом. Невже мене так легко обманути? 

— На цьому закінчується наше сьогоднішнє заняття! — роблю декілька оплесків руками, щоб привернути увагу дітлахів. — Не забудьте, що завтра занять не буде!

— Не забудемо, вчитель Лі! — майже хором відповідають вони.

— От і чудово. — посміхаюся.

За десять хвилин зал вже був пустий, дітей забрали батьки, а мені ще прибирати залу перед вихідними.

— Стейсі, — обертаюся, прийшов власник студії. — Привіт. 

— Добрий день, — роблю невеликий уклін. — Що вас привело?

— Ноги, — сміється, хоча жарт геть не смішний. 

Власник цієї студій чоловік середніх років, він завжди намагається пожартувати, але в нього погано виходить. Саме він і платить мені зарплату, тож іноді доводиться сміятися з його жартів.

— Насправді я прийшов з приводу студії. — вже серйозно мовить він. 

— Щось не так?

— Так, я буду продавати її, тож зовсім скоро секція боксу для дітей, буде зачинена. 

— Том, але ж ти маєш гарний прибуток з цього приміщення і моїх занять! 

— Стейсі, я продаю це місце лише через безвихідне становище, — важко зітхає, і навіть не дивиться мені в очі. — Моїй дружині потрібна операція, терміново потрібні гроші… мені шкода, що я залишаю тебе без роботи. 

О, чорт, це дійсно безвихідне становище.

— Все гаразд, не хвилюйся за мене… скільки в мене часу, щоб зібрати свої речі?

— До завтра, — я ледве стрималася, щоб не відкрити рота від здивування. — Всіх батьків учнів, я вже попередив, тож ніхто сюди більше не буде ходити. 

— То ось чому ти зробив вихідний на завтра. 

— Так.

— Я зберу речі сьогодні, а ключ залишу у контейнері. 

— Гаразд, — нарешті дивиться на мене. — Ще раз вибач, за те, що ситуація так склалася.

— Не вибачайся, я все розумію. 

Том міг хоча б попередити мене завчасно, а так тепер сидіти без роботи деякий час. Я ще й накопичення витратила, ідіотка. Тримаючи у руках картону коротку зі своїми речами я йшла до автобусної зупинки, краще б на машині сьогодні поїхала. 

Мій мобільний почав дзвонити в найнезручніший момент, коли я намагалася оплатити проїзд, мені нарешті це вдалося і я пройшла у кінець автобуса, сіла на вільне місце. 

Телефонувала Аманда, я натиснула кнопку виклику і притиснула телефон до вуха. Декілька набридливих гудків і вона відповіла. 

— Стейсі, в нас біда! — тітка плакала, а на задньому плані я чула звук, як щось б'ється. 

— Що відбувається?

— Мій ресторану.. ресторан. 

Вона не могла зв'язати пару слів, там відбувається щось серйозне. 

— Нічого не роби, я зараз буду! — завершую виклик. 

Щось відбувається у ресторані, мені терміново потрібно туди. Зійшовши на найближчій зупинці я взяла на прокат велосипед і поїхала якомога швидше до ресторану. Коробку з речами довелося залишити на вулиці, я забрала лише фотографії з дітьми. Якщо пощастить, то я встигну забрати і інші речі.  

Опинившись біля ресторану я побачила дві великі чорні машини, а поряд декілька чоловіків у дивному одязі. 

— Ви хто такі? — відповідати вони не стали, а одразу полізли в бійку. Я з легкістю позбулася їх і зайшла всередину ресторану.

— Мамо! — вона сиділа на підлозі і плакала, довкола відбувався повний хаос. 

Ресторан був майже вщент розбитий, на підлозі купа уламків від посуду та вікон. Столи перевернути, а диванчики порізані. Це місце не виглядало так, навіть коли тітка його придбала. 

— Що тут відбувається?! — я зла, дуже. 

— Ти ще хто така? — чоловік у білому костюмі підійшов до мене, в руках у нього була бита, а кісточки на руках були червоного кольору. 

— Я її донька, а ви хто такі? 

— Твоя мама винна нам бабки, а повертати не хоче. 

— Але я нічого не брала у вас! 

— Закрийся! 

— Закрийся? Тебе манерам не вчили хамло? 

— Ти я бачу також хочеш отримати пару синців? 

— Покажи документи, які підтверджують той факт, що моя мама взяла в тебе гроші! 

— Документів немає, — починає сміятися.

— Тоді і грошей немає. 

— Ти сучко дійсно досить груба, — хрустить пальцями, — Зараз ти отримаєш стусанів! 

— Це ти їх зараз отримаєш, мудило! 

Не думаючи про наслідки я першою вдарила цього білокостюмчика. 

— Стейсі! — зойкнула Аманда. 

В результаті, між нами зав'язалася бійка, п'ять на одну. З великим докладанням зусиль, але мені вдалося виграти цю бійку. П'ять чоловіків валялися на підлозі, я ледве стояла на ногах, мені добряче дісталося. Останнє, що я пам'ятаю, як у ресторан забігли Абігейл та Тайлер, звук сирен поліції на вулиці, а далі я втратила свідомість.