Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

Між кубками та сертифікатами про виграші, був ще товстий зошит у чорній м'якій палітурці.

Діставши його, я сіла на ліжко, відкриваючи першу сторінку і відчуваючи, як погляд Лестерна опинився на мені.

У ніс одразу вдарив запах пилу, як це було в бібліотеці. Мабуть, цьому зошиту було не менше років.

На першому верхньому рядку було написано дату «двадцять сьоме липня», рік не було вказано.

«Сьогодні мені виповнилося шістнадцять. Батьки так само продовжують лаятись, змушуючи мене знову почуватися непотрібним у цій сім'ї.

Мар'яна давно не відвідує наш будинок. Швидше за все, вона звільнилася і залишила мене так само, як це зробили друзі та батьківська любов. Я все більше переконуюсь, що небажана дитина в сім'ї...»

«Перше серпня

Мар'яна повернулася! Я дуже щасливий!! Батьки начебто помирилися і ми знову снідаємо разом. Батько купив мені машину на шістнадцятиліття і вибачився, що тоді забув про цей важливий день. Сподіваюся, ми завжди будемо дружними і я більше ніколи не відчую себе непотрібним.

«Сьоме серпня

Батьки хочуть подати на розлучення. Вони знову з матір'ю посварилися. Я намагався їх зупинити. Намагався зупинити ножа, що летів у батьківську сторону, і закинуту руку батька в бік матері, але не вийшло. Я намагався!! Намагався!!»

Перегорнувши кілька сторінок, я почала читати інший текст. Почерк був більш дорослим та впевненим, чітким. Не було більше того поспіху і маленьких слідів від води. Солоної води.

«Двадцяте серпня

Ось і настав час змін. Тепер я перебуваю в одному із найпрестижніших коледжів країни. Що може бути краще?

Я був щасливий, що зі мною зараз не було матері чи батька, які бажали би підбадьорити. Мене кидало в тремтіння від однієї думки про це і уявної картини. Шкода, що Мар'яни не було зараз поряд. З останнього дня, коли я писав про її заміжжя, минув рік; дівчина зараз виховує сина та щаслива з чоловіком, без наших грошей. Без мене...

Сьогодні я познайомився з Россом Харісоном та Лестерном Акостою. Вони стали моїми першими друзями, і я сподіваюся, що вони залишаться на все життя.

Наше знайомство з хлопцями мене збентежило. Якщо про Харісона я багато знав, то про Акосту чув уперше. Мені хотілося розпитати його про сім'ю, батьків, світські заходи та пам'ятки, які він відвідував, але я відсмикнув себе від цієї думки. Почнуться взаємні розпитування, на які я не готовий відповісти; та й втрачати нового друга не хотілося.»

Я перегорнула ще кілька десятків сторінок, перш ніж зупинилася на виділеному жовтому маркером тексті.

«Двадцять сьоме червня

Мені вісімнадцять. Я хочу бути сильним, але не можу. Це все маска... Чергова маска, яку я маю носити щодня!

Сварки, скандали, інтриги за батьківськими спинами та спинами інших людей. Вони гнилі... Прогнили наскрізь, що навіть розглянути доброти неможливо. Вони всі порожні. Вони все прогнили.

Я знайшов документи на усиновлення. Мої, не мої – сенсу немає. Я здався. Руки опущені, серце ледве б'ється, голова нічого не варить. Подарована батьком машина розбита в мотлох. Я не бажаю більше бачити його самого або його надісланий подарунок на моє вісімнадцятиріччя. Шрам під його нижньою губою, залишений матір'ю два роки тому, це єдине, що від неї залишилося. Багатий дідок її більше займає, ніж власний син чи чоловік. Чому вони не розлучилися?!»

—Хто це? - тихо запитала я, підводячи очі на Лестерна.

Хлопець підійшов до мене і схилив голову набік, розглядаючи зошит, а потім і зовсім беручи його в руки, прогортаючи сторінки і вчитуючись у текст.

—Судячи з усього, Рой. Почерк більш-менш схожий, - задумливо, але твердо відповів хлопець. —Його батьки справді все ще разом. На підборідді батька видно шрам, а за тему про родину Крофтон і слова не скаже.

Я забрала зошит. Мій погляд повернувся на рядки на аркушах. Я жодного разу не бачила, щоб хоч один хлопець у моєму житті писав щоденник.

«П'ятнадцяте серпня

Сьогодні наша компанія поповнилася. Елсі Томпсон стала новим його учасником і я трохи ревную її до всіх. У нашій компанії дійсно не вистачало фарб, у вигляді дівчини, якщо не брати до уваги знайомство з сестрою Росса, але вона могла мене затемнити, закриваючи від уваги Харісона і Акости.

Поправка: Я змінив своє ставлення до дівчини! Вона прекрасна!! Елсі склала мені чудову компанію під час прогулянки, коли Росс і Лестерн поїхали у справах у місто.»

«Четверте жовтня

Сьогодні наша компанія мало не поповнилася. Якась Мелліса Ренделл вирішила вчитися разом із нами пліч-о-пліч. Вона мала такий впевнений і привітний вигляд, що мене мало не вивернуло. Вона була надто простою в цій чорній толстовці та джинсах. На обличчі не було макіяжу, а волосся і нігті й зовсім не були доглянуті. Від такого мене просто повинно було вивернути на її обшарпані і старі черевики, такі ж брудні як і її душа. Я це відчував.»

Мої очі округлилися. Я й не підозрювала, що Рой захоче написати про мене.

Пройшовши очима по тексту, я зачепилася за головні фрази.

«...я готовий її задушити, вбити, стерти в порошок!! І мені все одно буде на наслідки. Яке право вона мала заводити розмову про батьків?!..»