Читати книгу - "Візерунки долі. Я проти, Аграфена Осіння"

Після оголошення вироку в залі запанувала тиша, така глибока, що навіть муха, пролітаючи, звучала б як реактивний літак. Мені здалося дивним, що Дін призначив служниці набагато суворіше покарання, ніж охоронцеві, який був замішаний у змові й майже вбив свого колегу. Але я, як і обіцяла, не коментувала його рішення.

– Сідайте! – пролунав королівський голос у глибокій тиші. – Меріде, постав магічні мітки всім засудженим. Грет і Робін, відведіть леді Кенді. Ростон і Вік, відведіть Маріту Терену.

Але відвести служницю одразу не вдалося, вона знепритомніла, ледве почувши свій вирок. Грет і Робін підхопили Кенді, яка пручалася, і потягли до виходу. Вона пройшла кілька кроків, а потім розреготалася.

– Деві! Невже ти зможеш мене вбити? – сміючись, запитала вона і раптом з нелюдським зусиллям вирвалася від охоронців.

Залишивши в їхніх руках рукави від своєї сукні, вона кинулася до королівської пари. Пробігти Кенді встигла лише три кроки, коли вогняна сфера, що виникла на долоні короля, досягла своєї мети.

– Вирок виконано, – оголосив Дін, дивлячись на купку попелу і два рукави у Грета і Робіна, які відлетіли метри на три. Все, що залишилося від його колишньої коханки.