Читати книгу - "Напівдоторком, Александра"

— Не знаю, як зраз, проте, коли ми були у відкритій зоні, зброї не було виявлено. Проте, кеп, це не значить, що зараз її бути не може

Була не була

Вийшовши з-за стіни, я побачив Марка, який стояв посеред кімнати і направив на нього дуло. 

— Ай я яй, на беззахисну людину.

— Як довго? — питання не потребувало пояснень — ми обоє все прекрасно розуміли 

— З самого початку. — так само несамовито відповів Марк, засовуючи руки в кармани.

— ЧОМУ?! Чому, чорт забирай?! Невже тобі щось загрожувало? Невже ти боявся його, я ж знаю, що причина тут геть не в грошах.

— Чому..чому..— мене до жаху бісив цей спокійний тон, ніби йому абсолютно все одно. — Чесно скажу — не знаю. Мені просто подобалося грати, розуміти, що ти безпосередньо впливаєш на долю людини, змінюючи хід подій по свому бажанню, а вона цього навіть не помічає. Ти був моєю улюбленою іграшкою. Знаєш, це такий неймовірний ажіотаж — грати з тобою! Ти маєш дивовижну прозорливість, бачиш людей наскрізь і мене ти одразу побачив. В тому і була суть, з тобою цікаво! Ходиш по вістрю ножа кожного разу, боячись попастися і кожного разу все виходило. Чистий адреналін...

Він говорив це з таким..таким захопленням..

— Тобто, це все була гра? Ось це все для тебе ДОВБАНА ГРА?! — мої крики відлунням відбивалися від стін. — Життя невинних людей, наші життя для тебе просто гра?

— Мммм, так. Життя — це дійсно гра. Моє просто трішечки небезпечніше, але тим і цікавіше.

— Та ти просто божевільний...

— Всі ми такі. Хтось більше, хтось менше.

Я відчував, як по моїй скроні стікала краплина поту від напруги. Це все так безглуздо, ніби якийсь дурний сон. В голові почали проноситися картинки: таке ж велике приміщення, переді мною на колінах стоять Артур і Стас. Стас, якого я так довго вважав мертвим. В минулому мій побратим і найкращий друг, у всякому разі шість років я так думав. Саша щось кричала йому в обличчя, а він дивився на мене і усміхався. Тоді я не розумів чому: я живий, Саша теж, він під вартою. Але все було продумано до найменших деталей. Весь його план теж був своєрідною грою з купою гравців і у кожного своя роль. Його план був геніальним і простим до жаху. Ми самі йшли у нього на поводу, навіть не здогадуючись про це. І кожен відіграв свою роль ідеально.

Хах. Молодець, Соколе, вдачно обираєш собі друзів. Один з самого початку просто прикидався другом, аби отримати вигоду, а інший просто божевільний. Браво! Планка не знижується! Хотілося сміятися і кричати водночас, розуміючи своє ідіотське положення.

Я не міг дозволити собі більше зволікати. Нажавши на спусковий гачок, я поклав палець на курок. Марк навіть пози не змінив, він розслаблено стояв, не роблячи жодної спроби на втечу.

— Руслан, стій! Вся будівля замінована, твій маячок вловлює десятки теплових хвиль. Якщо ти вистрілиш, будинок злетить в повітря.

На обличчі Марка знову розлилася посмішка.

— Я ж кажу — чистий кайф.. — він повернувся спиною, намірившись піти.

— Свят, в будівлі ще хтось крім нас є?

— Твій маячок більше нікого не бачить в радіусі двадцяти метрів. Кеп, не роби ніяк....— я зірвав маячок зв'язку, тому продовження було мені не відоме

Мені більше не  треба було слів.

— Вороне — давно я це ім'я не використовував...— Все таки, ти прорахувався в одному.

— Хм...і в чому ж? — він зацікавлено повернувся. Здається, це в принцип, єдине, що його цікавило.

— Плювати я хотів на власне життя з високої гори. 

Пуск. Куля влучила в лоба. Рівно в центр, навіть рука не здригнулася.

За секунду очі знайшли вікно і я, навіть не думаючи, розбігся вибиваючи вікно. За спиною прозвучав гучний вибух і мене гарячою ударною хвилею відкинуло далі, вбиваючи в дерево. 

У вухах звучав писк, голова тріщала, а перед очима мигали чорні цятки. Я живий. Неочікувано, але добре. Тіло не відчуваю — погано. Це може свідчити про перелом хребта. За декілька хвилин я, нарешті зміг зловити фіксацію і цей тупий писк пропав. 

Навколо було тихо. Дуже тихо. Будівля горіла випускаючи в небо стовб диму. До речі небо... Таке чорне, жодної зірки, наче діра, що от-от все поглине.

Це було останнє, що я запам'ятав