Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

- Чудово. Отже, залишилася справа за магом. Доведеться домовлятися з Езером, адже Антуан відмовився, - висловився я, зкосивши погляд на Антуана.

- Може, він усе ж передумає? Якщо зважувати, то дружба і безпека друзів усе-таки важливіші за почуття провини за те, що вторгнувся у свідомість незнайомців, - вимовив Крам, звертаючись до мене, але так, щоб Антуан також почув його слова.

- Не знаю. По-моєму, для нього дружба з нами - порожнє місце, - сказав я.

Знаю, я провокував Антуана. Але як ще змусити його зрозуміти, що не можна кидати Бет із Віртом напризволяще? Як змусити його продовжити пошуки. Адже незалежно від нашої дружби, нам потрібна допомога мага. І якщо не Антуан, то справді доведеться звертатися до Езера. І це був дуже небажаний варіант: Езер хоч і був дуже сильним магом, але як особистість - гірше не придумаєш. У нього не тільки мерзенний характер, але він за гроші готовий на будь-яку підлість і капость. Якщо йому заплатять більше, він готовий зрадити недавніх соратників. Саме тому він в Академії, де курсанти формують команди, щоб виконувати різні завдання, залишався одинаком. І так, до нього звертались нечасто, від безвиході. Але крім цього, є ще одна причина не просити в нього допомоги - вони конфліктували з Бет.

З моїх думок мене вирвали слова Антуана:

- Добре. Я продовжу пошуки. Але не просіть мене порушувати закон. Більше я на це не піду. Якщо є законні способи - будемо їх використовувати. Якщо ні - то ні.

- Чудово. Тоді збирайтеся, щойно всі підуть на сніданок, ми вирушимо до підземного ходу. Я тим часом заберу Вірта з госпіталю, - сказав я, зрадівши. І поспішив до виходу, поки Антуан не передумав.