Читати книгу - "Несвідоме одруження, Естрела Асферіс"

Меланія ле Фотьєн

Моє життя і до цього було досить непростим, але після зустрічі з Ері воно ще більше ускладнилося. Коли я вперше її зустріла, вона допомогла мені втекти від членів моєї тодішньої банди. Точніше ми допомогли одне одному. Зіткнувшись у дрімучому лісі, кожна з нас тікала від своїх переслідувачів. Я була в людській формі, у мене не було жодної можливості змінити іпостась. Ті, від кого я так довго тікала, зуміли вдягнути на мене нашийник проти обороту. Сама я його зняти не могла, тому доводилося бігти в людському вигляді.

Але хоч змінити іпостась я не могла, інстинкти і реакції, властиві моїй расі, залишилися зі мною. Використовуючи їх, я весь час уникала своїх переслідувачів. На щастя для мене, вони не були перевертнями. Але оскільки їх було багато, вони практично заганяли мене як оленя, і тільки дивом я тоді не потрапила до їхніх рук.

Ще одним дивом стала зустріч з Ері. Саме завдяки їй ми тоді вибралися з лісу. Щоправда потім, вийшовши з лісу, ми опинилися перед непростим вибором - повертатися назад і здаватися своїм переслідувачам, чи йти вперед, через болота й драговини. Звісно, ми обрали рух уперед. І вже я допомагала Мел не потонути в тій рідині, яка була навколо нас.

Так ми того разу вибралися з дуже непростої халепи. Наші переслідувачі всі потонули в тих болотах, через які ми так довго пробиралися. Мел допомогла зняти з мене нашийник, а я порадила їй іти вступати до Академії в Еставрензі. Після цього ми кілька років не бачили одне одного.

І ось сьогодні, абсолютно випадково, я її знову зустріла. Я, як завжди, обчищала на ринку кишені туристів, що зазівалися. Але цього разу той, у кого я вкрала гаманець із грошима, побіг за мною. І не просто побіг, а навіть загнав мене в кут у глухому провулку. До того, як ненормальний турист наздогнав мене, я навіть не знала, що це Ері. Саме вона впізнала мене. Я довго не могла повірити, що це саме моя давня знайома, але, зрештою, вона згадала те, що знали тільки ми двоє.

Я віддала їй її гаманець, бо красти у своїх - моветон серед злодіїв. Дізнавшись, що це справді Ері, я за старою дружбою запропонувала їй допомогу. Я відвела її до свого знайомого лікаря, і чекала її в приймальні. Але один із наших, прудкий хлопчисько років дванадцяти, з підозрою озираючись навколо, забіг усередину. Побачивши мене, він підійшов і повідомив мені, що мій колишній, ватажок однієї з місцевих банд, дізнався, що я тут, і вже прямує сюди. Хлопчисько так само швидко, як з'явився, так і зник. Я ж почала крокувати по приймальні, чекаючи, коли ж Ері покине кабінет, і ми зможемо піти звідси якомога далі.

Коли вона з'явилася, я, схопивши її за руку, потягла на вулицю і далі провулками.

Після того, як ми віддалилися так далеко від кабінету лікаря, як тільки можна, і я з полегшенням визнала, що не відчуваю жодних ознак переслідування, у нас відбулася ще одна розмова. Під час неї я дізналася, що Ері навіть не знає, де опинилася, і їй для подальшої подорожі потрібні карти. Я знала одну дуже непогану крамничку, яка якраз на цьому спеціалізується, але проблема полягала в тому, що вона перебуває на території, контрольованій моїм колишнім. Не те, що б я його боялася, просто не хотіла з ним стикатися. Після того, як він мені зрадив, я різко до нього охолола, і більше не бачила сенсу у зустрічах.

Але оскільки виходу не було, це була єдина гідна крамничка, ми вирушили туди. Коли ж ми дісталися, Ері наклала на мене ілюзію і щит, і тільки після цього, сказавши, що для мене це буде занадто ризиковано, вирушила туди одна. Мене вона залишила нагорі для прикриття. Я ж розуміла, що їй одній буде набагато простіше як потрапити туди, так і вибратися. І хоч мені це дуже не подобалося, я залишилася чекати її нагорі.

З даху мені було видно, як вона зайшла в крамничку. Пробувши там якийсь час, вона покинула його. Потім вона швидким кроком рушила назад, але замість того, щоб звернути в мій бік, вона попрямувала далі. Я з напругою стежила за нею. Що їй ще могло знадобитися? Ми й так сильно ризикуємо, так довго залишаючись на території Різа, мого колишнього.

Нарешті Ері підійшла до того місця, куди прагнула, магічної крамниці. Мені лише трохи було видно вхід, і більше нічого, тому я дедалі більше нервувала. Ері зіштовхнулася в дверях із кимось, і зайшла всередину. Я ж, побачивши, хто виходив із крамниці, просто заціпеніла, це був Різ. І звісно він не міг не відчути мій запах на Ері. Він, озирнувшись на всі боки, і весь час принюхуючись, попрямував у той бік, де мені його не було видно. Сховавшись із поля зору, він так і не з'явився там, де огляд вже не загороджували будинки.

Але я і без того знала, що він збирається зробити. Він влаштує засідку на Ері, щоб виманити мене. І я поведуся на його провокацію, тому що, незважаючи ні на що, я прив'язалася до неї. Можливо, навіть сприймаю її єдину залишившуся подругу.

За якийсь час Ері покинула крамницю і попрямувала в мій бік. Звичайно, як я і здогадувалася, вона потрапила в пастку. Я була максимально близько до подруги, щоб підстрахувати її.

Ері діяла так само, як будь-яка інша дівчина, коли на неї раптово напали. Точніше, вміло грала, прикидаючись переляканою жертвою. Я трохи розуміюся на акторській грі, бо того вимагає моя професія, тому бачила, що вона активно водить їх за ніс, вивуджуючи з них інформацію. Коли з'явився Різ, Ері напружилася, але я встигла відреагувати раніше. Одна вона б не впоралася, тому я допомогла їй, атакувавши одного з супротивників. Ще тільки я зрозуміла, що все йде до засідки, змінила іпостась. Тож зараз, впившись кігтями і зубами у свого супротивника, я завдавала йому стільки шкоди, скільки було необхідно, щоб знешкодити його.