Книги Українською Мовою » 💛 Бойова фантастика » Сліпий ліс, Ілля Вінницький 📚 - Українською

Читати книгу - "Сліпий ліс, Ілля Вінницький"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сліпий ліс" автора Ілля Вінницький. Жанр книги: 💛 Бойова фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 60
Перейти на сторінку:

Тарас зупинився, подивившись на обличчя Матвія, яке палало від люті та нерозуміння.

Ти не розумієш, Матвію. Вона — страшна істота, і стала нею ще задовго до того, як потрапила сюди. І я думаю, що вона на нас одразу нападе. Та годі вам, люди! Не переставайте бути людьми! У кожного має бути шанс, хоч крихітна надія. Хоч ми її не знаємо і не знаємо, через що вона сидить у цій темниці і скільки часу. Ми не можемо її так просто залишити! Тоді ми будемо не кращі за того самого Хана, який забирає життя в інших.
Тарас, вислухавши Матвія, повільно підійшов до нього, дивлячись прямо в очі, поклав руку на плече і сказав: Наша доля нічого не робить просто так, і жодна зустріч не проходить для людини даремно. Дякую тобі, Матвію. За що? — запитав Матвій. За те, що в цих подіях ти виявився не лише нашим рятівником, але й доброю людиною.
Із цими словами Тарас з розмаху рубонув своїм списом по верхній частині ґрат крилатої ув’язненої, але лише один раз. По низу він не став бити.
Він спостерігав за злими очима Талії, її оскалом і тим, як вона намагається розігнути ґрати. Ні, не свободи вона хоче. Вона хоче знову могутності і панувати.
У голові Тараса знову заговорив голос Міри: Ти що, здурів? Та вона вас одним махом порве, як тільки вирветься! Чому ти мене не попередив? Я б тебе відмовила, я ж не знаю, що у тебе на думці. А тепер вона хоче мене отримати всім серцем.
Ах так, про серце... Відволіклася Міра. Мене ще називали стрілою Купідона, бо я знаю, що в серцях у людей і подібних істот. Ну, розумієш, я розрізняла, що вони задумали, так би мовити, що у них на серці лежить. Ну ти й балакуча, — сказав Тарас. Але з цікавістю запитав: І що ти з ними робила? Ну, у кого була любов у серці, тими я милувалася, а кого переповнювали злоба і ненависть, тих я пронизувала. Ось і все. Ну, це було, коли я була маленькою, мене ніхто не виховував. Але потім я підросла, і якось так... Годі! — гримкнув Тарас. — Потім розповіси.
Лесику з Матвієм знову переглянулися, не розуміючи, до чого це Тарас сказав. Бачу, правителька і так непогано поступово згинає прути. Я б її відпустив, але вона нас трісочками лаяла, тож сама вибереться. І, Таліє, не вздумай нам ставити палиці в колеса чи нас переслідувати. Якщо ти мені, правителю людей, на очі покажешся, то тільки як союзниця. А якщо ні, то Міра мені підкаже, як з тобою вчинити, — сказав Тарас.

— Я відразу зрозуміла, що ти не просте м’ясо! Краще біжи! Якщо я тебе спіймаю...
Тарас мовчки підніс лезо списа до горла крилатої.

А чого тут тягнути? Нащо мені тебе боятися, думаючи, що ти за нами підеш? Зараз помреш у цій самій камері, без шансу на порятунок. Ти цього добиваєшся?
Талія заспокоїла свій гонор, важко і голосно дихаючи, сказала:

Якщо ми ще колись зустрінемося, я не буду тобі ворогом.

І?

Що "і"?

Ну, зі мною ще є люди. Як ти з ними поводитимешся?

Якщо я коли-небудь побачу когось із вас, я не буду вам ворогом!

Ось і добре! — сказав Тарас.

Але й другом теж не буду! — у люті вигукнула вона.

Ну, це вже як хочеш. Головне, щоб не заважала жити.

Так, хлопці, рушаймо нагору, поки ці залізяки нам не зустрілися. У Тараса з’явилася нова іграшка, але хто знає, чи допоможе вона нам із ними впоратися. Але краще їх взагалі не зустрічати, — сказав Матвій.

Ох, так, Таліє, як нам спуститися на землю? — запитав Матвій.
Талія з напруженими м’язами боролася з прутами, наче не чуючи питання.

Тарасе, може, ти її запитаєш? У тебе з нею якось діалог краще виходить.

Не треба! Самі розберемося. Ми з нею вже поговорили, а якщо вона нас обмане, і ми впали з неба... Ні, вона нам не друг.
Матвій повів Тараса та Лесик коридорами, якими дістався до них у темницю. Все було тихо й спокійно.

Якось дуже вже тихо. Може, і так втечемо звідси, і нас ніхто не буде шукати, — мрійливо сказав Лесику Тарасу, навіть якось по-дитячому наївно.

Ти тут не мовчи, але й не каркай. Може, удача повернулася до нас обличчям, а ти її зараз налякаєш, — сказав Тарас.

Вибач, — тихо промовив Лесику.
Тарас на бігу задумався. Багато впало на плечі цього юнака, не по рокам багато. І дитинства, як воно є, він, можливо, і не знав. Може, треба було м’якше до нього ставитися. Але, з іншого боку, машина з машиною має розмовляти саме так — без зайвих сліз і сентиментів.

Я не помилилася, у тебе добре серце, — пролунало в голові Тараса. Він уже не плутався від раптового голосу, лише подумав собі: "Маючи таку силу, тепер треба думати перед тим, як думати, а то вона все чує".

Міро, а ти можеш вільно перетворюватися, ну, на ту дитячу дерев’яну стрілу і знову на це спис?

Можу! Якщо ти цього бажаєш. Ти просто скажи моє ім’я, і я перетворюся на спис. А якщо я тобі зараз не потрібна, тоді я трохи спати. Давно я так не розминалася, треба відпочити.
І в мить у руках Тараса опинилася маленька дитяча стріла. Він закинув її собі за пазуху і продовжив бігти.
Вони бігли так швидко, як тільки могли. Попереду біг Матвій, роздуваючи ніздрі, шукаючи вихід із будівлі. Лесику — другим, а Тарас — позаду, не даючи Лесикові відстати чи зупинитися, щоб перевести подих.

Ось тут вихід! — крикнув Матвій і побіг коридором, ведучи за собою вже не просто своїх супутників, чиї дороги колись перетнулися, а вже вірних друзів.
Вони вийшли назовні. Очі засліпив білий світ. Вони потерли очі, вдивляючись, куди йти далі. На вулиці також було пусто.

1 ... 55 56 57 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сліпий ліс, Ілля Вінницький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Сліпий ліс, Ілля Вінницький» жанру - 💛 Бойова фантастика:


Коментарі та відгуки (1) до книги "Сліпий ліс, Ілля Вінницький"
О
Олекса 28 травня 2025 15:12
Дуже цікава книга. Але, дуууже багато помилок, через це трохи важко читати і в кінці погано відредаговано - весь текст не поміщається, потрібно шрифт робити вкрай дрібним