Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Ги-ги-и 📚 - Українською

Читати книгу - "Ги-ги-и"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ги-ги-и" автора Юрій Павлович Винничук. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 60
Перейти на сторінку:
кишені гаманець а вийняв з другої а Потім висипав гроші з гаманця до кишені і вийняв дулю було Дуже смішно швейцар аж тіпався зі сміху міністр узяв молоток і Постукав себе по голові — пусто! — виголосив він і на підтвердження своїх слів навіть зняв голову з плечей та показав нам що там і справді пусто але й цього було йому мало і він Подав голову нам щоб ми помацали і пересвідчилися що вона зовсім безнадійно пуста після чого міністр знову насадив її на Плечі і став виймати з вух різні там сукні джинси сорочки і все це з закордонними наліпками

швейцар сказав хватить чудити наступний номер наступним номером з'явився міністр охорони здоров'я і вивів за собою цілу зграю веселих та сумних карликів у формах штатних кагебістів

спочатку їх вишикував в одну шеренгу і наказав порахуватися на «перший-другий» а тоді другим номерам вийти вперед і знову порахуватися і знову другим вийти вперед і так він їх ділив і ділив що з восьми карликів стало шістнадцять а далі тридцять два а там і шістдесят чотири і ставало їх за кожним разом усе більше та більше хоч правда вони водночас і маліли аж поки не стали такими дрібнюсінькими пуцьверінками як мурашки і аж в очах заряхтіло а тоді міністрові як не закрутить у носі а він як не чхне а ті карлики як не розлетяться на всі боки мов порошинки то так і сипонуло на нас що і ми мусили чхати

швейцар виштовхав міністра і оголосив виступ міністра культури

міністр склав руки на животі задер голову у небо зосередився і сказав дозвольте вам прочитати монолог Гамлета з опери коза-дереза

брррр замотали ми головами з Еммою

тоді я заспіваю чуваську серенаду

фрррр замотали ми головами знову

тоді дозвольте прочитати лекцію антирелігійні мотиви в творчості апостола Петра

я не витримав і пошпурив у нього капцем

міністр жадібно пригорнув капець до грудей і вигукнув я збережу цей дар як свідчення любові

щезни гаркнув швейцар і дав йому копняка

а я маю кращий номер сказала Емма і вибігла зі мною на сцену

ану ну сказав швейцар

Емма підкинула мене вгору попід самі хмари дмухнула і я поплив я плив і плив і небо наді мною гойдалося а мокрі хмари терлися об ноги мов кошенята а коли вона перестала дмухати я повільно грайливо опав у її підставлені долоні і скрутився калачиком та легше мені від цього не стало

Книга

Я твердо вирішив літати тими літаками, які запускає Емма Зунц, вона робить їх на совість, бо вичитала рецепт зі старовинної книги.

Отже, береться дві склянки муки, два яйця, літра молока і все це змішується, збивається на рідку масу, можна ще посолити, поцукрувати і вкінці влити ложку олії, потім вливати потроху на розпечену пательню, в результаті чого матимете тоненькі пляцки, як для налисників.

Коли напечете тих пляцків достатню кількість, викидайте їх по одному у вікно, майже всі вони впадуть на землю, але один обов'язково закрутиться у повітрі, наче металевий диск і, зробивши коло, повернеться вам у руки.

Отже, цей аеропляцок і можна використати для побудови літака.

Будується літак елементарно — всього лиш слід ножицями витяти його з пляцка.

Але тут і криється найбільша небезпека — досить врізати трохи більше, або трохи менше і ваш літак стане небезпечним, бо, злетівши, вріжеться в яке-небудь дерево, або впаде в криницю, чи комусь в око. Тому краще самому літака не витинати, а піти до Емми Зунц і попрохати її, щоб вона це зробила сама.

Одного разу я сів у літак, який витяв сам, і залетів у якусь дурнувату книгу, котру нікому не видавали і берегли, наче якусь таємну зброю. Пролежавши у тій книзі, може, рік, може, два, я відчув, як мене починає гризти страшенно люте і страшенно складносурядне речення з двома хижими присудками.

Я спробував кричати, але між стиснутих сторінок це було неможливо.

Тепер я опинився в середині цього речення, воно поглинуло мене, наче кісточку вишні, але через те, що та книга зовсім безнадійно дурна і нікому її не видають, ніхто ніколи не міг мене виявити.

З тієї пори я твердо вирішив літати лише тими літаками, які запускає Емма Зунц.

Але мені від того легше не стало.

Вигнання з Едему

До Емми часто заходили гості, вони сідали хто де ляже і пили, а пили вони в основному струдлю і заїдали скраклями.

От, коли вони впивалися так, що їм очі вилізали з вух, то починали вовтузитися і всіляко співати, навіть не по-нашому, а коли Емма не мала гумору, то ці їхні забави ставали їй упоперек рота і вона тоді підливала в струдлю малярівки, від якої гості відразу зеленіли і ставали такими зеленими, що починали скидатися на живі помідори.

Це було дуже потішно, і в Емми відразу піднімався настрій, не кажучи про все інше.

Після цього вона виганяла гостей у сад і казала: раз ви такі зелені, значить всі ви кущі і повинні рости в саду — і гостям нічого не залишалося, як починати рости і вкорінюватися, згодом, дехто з них навіть плодоносив, а Емма успішно продавала на базарі.

Восени вона їх виганяла з саду геть і ті розбрідалися по хатах, розносячи тугу і розпач за втраченим Едемом.

Але Еммі від цього легше не стало.

Галапусики

Одного разу Емма Зунц оголосила себе королевою і сказала, що піде війною на галапусиків. Вдягла на голову чайник, взяла в руки меч і полетіла в Галапусію.

Війна тривала цілий день. Емму не брали стріли галапусиків, не брав меч, Емма плакала і рвала на собі вуса, а потім стала вищипувати волосинки на ногах і все це з горя, і тут раптом зненацька побачила, що галапусики наслідують її і вискубують з себе волосинки.

Ага, сказала Емма, і на всяк випадок вирвала собі голову, а галапусики і собі почали виривати голови, тільки Еммі з того жодної шкоди, вона ще й не такі штуки вміє і, коли уже всі галапусики голови собі повідривали, то Емма взяла й зодягнула голову назад.

Галапусики без голів — це все одно, що слон без пісні, риба без шкатулки, міль без криголама.

Галапусики без голів зовсім уже ніякі не галапусики, а звичайні собі шкраби, на яких ніхто й уваги не зверне.

Емма сіла

1 ... 55 56 57 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ги-ги-и», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ги-ги-и"