Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Байстрючка 📚 - Українською

Читати книгу - "Байстрючка"

281
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Байстрючка" автора Марія Хіміч. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:
class="book">— Ні, 150! — торгувався слідчий заправською базарною бабою.

— 100 й посаду начальника міліції! — заявила. — Погоджуйтеся, бо я — не мільйонерка!

Справді, я не була мільйонеркою. Щоб повипендрюватися перед Вітою гарним дефіцитним вбранням, я витратила майже всі свої приховані від сім’ї заощадження! Останнє з мене витягав слідчий…

— Добре. Домовилися, — чоловік протягнув мені свою суху правицю.

…Вийшла із відділення та з насолодою вдихнула морозне повітря. Це тобі відригнеться річковий пісок, Віто, а не мені!

71
Віта

Страх за доньок засліплював очі, як липкий гарячий піт. Вони пішли, а я залишилася на самоті зі своїм найгіршим кошмаром. Славик знову нападе, він обов’язково це вчинить, знаю точно. Йому немає вже що втрачати. Його психіка підточена шашелем безкарності, зарозумілості й комплексами, у глибині яких навіть я могла втопитися.

Знову попросила, щоб мене пропустили до начальника.

— Мені потрібно зробити зізнання, — твердо заявила я.

Незабаром уже продавлювала стілець у кабінеті Тимофія Васильовича. Він мовчки витягнув із шафи аркуші паперу й поклав переді мною на стіл. Я поглянула на них — там уже було написано моє зізнання. Мені залишилося лише написати: «З моїх слів записано правильно», поставити підпис і дату.

Сирість тюрми відгонила подихом смерті. Але страх за доньок був сильнішим.

Я підписала весь той ідіотизм, який був вигаданий Тимофієм Васильовичем.

— Скажіть, як там Валерик? — запитала й поглянула на задоволене обличчя начальника.

— Бачиш, нарешті я все-таки вибив із тебе зізнання, — шкірився він. — А щодо Валерика, то він теж зробив зізнання.

— Він хоч ще живий? — якщо в мене були болючі точки — це доньки, то як же вибивали зізнання в бідного хлопця? Хоча вибивали — це правильне слово, так.

— Живий, ти краще за себе переживай! — порадив начальник.

— Мене ще цікавить: за скільки ж ти продався Славику? — я відразу перейшла на ти. Якщо вже ми пішли на таке, то офіційності тут не місце.

— Скажімо так: безбідну старість я собі забезпечив! — зареготав Тимофій Васильович.

Я раптом побачила в його животі ракову пухлину, яка, мов медуза, простягала свої тонкі ніжки метастазів.

— А за скільки тебе купила Зіна? — продовжила.

— Яка ще Зіна? А-а-а! Давно це було, не пам’ятаю.

— Ти знаєш, яка побічна дія від її заклять? Ти отримав усе, що хтів, обманливим шляхом, проте плата за це — жорстока.

— Не мели дурниць! — розсердився Тимофій Васильович. — Розбазарилася тут. Хто там є? Сірожа? Заведи цю злочинницю в камеру. Під замок її!

Сірожа миттю притарабанився.

— Сходи завтра до онколога. Ти хворий! Ха-ха-ха! Тобі всі хабарі вилізли боком! Ти щось говорив про безбідну старість? Ха-ха-ха!

Сірожа виволік мене на коридор, і вся моя показна веселість зникла. Я теж фактично підписала собі смертний вирок. Як же мої доньки будуть без мене?

72
Ксенька

Директорка викликала спеціаліста у справах неповнолітніх — схожу на гуску товсту тітку з маленькою вродливою голівкою. Вона поставила нам кілька запитань і прослухала диктофонний запис.

— Я віднесу його до міліції, вони знають, що робити, — сказала вона.

Мені дозволили взяти відгул на цей день. Ми з Марком пішли додому.

— То що з Ванею? Ви його так просто відпустили? — запитала Варварка.

Вона сиділа за швейною машинкою й витискала з неї всі соки.

— А що ми мали роботи? Узяти його в заручники? Хай розбирається міліція, — відповіла їй.

— Міліція? Ти забула, які виродки там працюють? Наша мати й Валерик — невинні, а їх змусили написати зізнання! — Варварку всю тіпало. Вона нам розповіла все, що сталося цього ранку в міліції.

Мені теж стало страшно. Що буде з тим диктофонним записом? Чи не знищать його? Ваня може так само зникнути, як і його батько… Тоді ми залишимося сиротами, нашу матір заберуть від нас…

— Не переживай, усе втрясеться, — утішав Марко.

— Може, ми сходимо в міліцію? — запитала я.

— Ні-ні! Батько з дядьком Володькою наказали нам чекати їх тут! — заперечив він.

— Батько? Чий батько? — запитала Варварка.

Ірокез прикусив язика.

1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Байстрючка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Байстрючка"