Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Поцілунок Елли Фіцджеральд 📚 - Українською

Читати книгу - "Поцілунок Елли Фіцджеральд"

193
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поцілунок Елли Фіцджеральд" автора Олег Богданович Лишега. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 76
Перейти на сторінку:
А на мені таки і пальто і під парасолею — Отакі ірландці пристосовуються тут бурхливо — і можуть врешті витіснити Янкі — як оті зробили з індіянцями. Процес акліматизації у них бурхливий вони уміють глибоко дихати у кімнаті для хворого. Яка ж може бути філософія життя у цієї жінки — готової зсунутись зі схилу разом з сипучим піском! Ох якби ж то знати що вона гадає собі. Вона розмовляє без викрутасів. Та боюсь що навіть і вона могла вже навчитись брехати. РОБІНЗОН ДЖЕФЕРС. Вибрані вірші
Олені покладають кості
Я вже піднявся стрімкою стежкою до половини гори понад глибокою ущелиною. Потічок перебіг стежку, пробиваючись поміж корчі і каміння, коливаючи різьблені папороті, сяйлива дзюркітлива вода, чиста з гір, але десь чую сморід. Дивно, спускаюся потоком. За якийсь десяток кроків у гущавині карликового дуба та гірського лавру бачу маленький сховок, завислий, як пташине гніздо над урвищем, Мілке плесо і довкола трава. А по ній розкидані всюди кістки, вибілені кості і зовсім свіжі, ще смердять. Роги й кості: ось воно що, сховок для поранених оленів; скільки їх, бува, калічених, рятуючись від мисливців, заповзають у хащі й лежать; тут мають останній ковток води і спокій умерти; непролазні вічнозелені кущі і похмура стіна оберігали святилище, а з глибокої прірви холодив вітерець. Хай би й мої кості лягли з їхніми. Але чи варто, це ніби відступ. Хіба не відомо — в житті буває всяке, і добре і зле, а насправді воно сіре, ніяке і можна дотягти до глухої межі, як би не солодко у траві, воді, над проваллям, конаючи від болю, мріяти про смерть. Тобі дароване життя і користай ним — може, не таким аж коштовним даром, але — гідно прийми його дорешти. Моє вже спорожніле, відтоді як умерла моя єдина — спорожніле? А ті великі блакитні очі вогненнокосої внучки, хіба не її? — Що дам я дитині? Дивлюсь на неї, аж дивно: хто це в осені світу.. Бо старію, ось біда. Мої діти і внуки дадуть собі раду, і нащо чекати ще яких десять літ, уже й так шістдесят сім, десятком більше, менше, аж доки не підповзу до урвища й, зірвавшись,
1 ... 55 56 57 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілунок Елли Фіцджеральд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поцілунок Елли Фіцджеральд"