Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Повернутися дощем 📚 - Українською

Читати книгу - "Повернутися дощем"

848
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повернутися дощем" автора Світлана Талан. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 160
Перейти на сторінку:

Хлопці пройшли бетонованою доріжкою, яку присипало штукатуркою та білими цеглинами. Першим до будинку увійшов Сич, за ним — Злий, потім — Геннадій. З великої вітальні Сич одразу чкурнув у кімнати, почав нишпорити.

— Що він робить? — здивовано і стривожено запитав Геник.

— Не твоє діло, — кинув невдоволено друг.

Геннадій помітив, як Сич відчинив шкатулку, поклав у бокову кишеню золотий ланцюжок.

— Стояти! — скипів Геннадій. Він швидким рухом скинув з плеча автомат і спрямував на хлопця. Той зреагував миттєво — направив на нього свій. — Поклади все на місце! Ну ж бо!

— Заспокойся, псих! — кинув Сич. — Не суй носа куди не просять!

— Це називається мародерство!

— Не тобі, шмаркачу, мене повчати!

— Я тобі не дозволю грабувати!

— Може, ще й кулю у мене випустиш?

— Випущу!

— Кишка тонка!

— Ша, хлопці! — втрутився Злий. — Сєвєр, опусти зброю.

— І ти з ним заодно?!

— Я тобі все поясню.

— Не треба! Я сам усе бачу! — викрикнув Геннадій.

— Заткнись! — наказав Злий так, що пішла луна.

— Я сам його пристрелю! — лютував Сич. — Відійди геть!

— Давайте один одного переб’ємо, — Злий став між хлопцями, — допоможемо ворогу? Га? А чом би й ні?! На двох бійців стане менше!

— Це — мародерство! — вперто повторив Геннадій.

— Ходімо, — Злий взяв Геника під руку, — я тобі поясню, як це називається. Ходімо, досить бичитися один на одного!

Геннадій неохоче опустив зброю і розвернувся. Вони пройшли до машини, закурили.

— Ти, друже, не гарячкуй, коли не знаєш, що й до чого, — спокійно мовив Злий.

Він затягнувся димом, сів на поріжок мікроавтобуса.

— То поясни мені, бовдуру, як це зараз називається, — невдоволено буркнув Геннадій. — Може, приватизацією чи, даруй, прихватизацією? Так, здається, у сєпарів називають грабіж?

— По-перше, власник цього будинку воює на тому боці, і його ніхто не змушував, пішов добровільно.

— Це не дає нам права грабувати будинок. Напевно, у нього є дружина, діти. Вони до чого?

— Та-а-ак, — протяжно мовив хлопець, — вони ні до чого. А ось у Сича ліпший друг зараз у реанімації в Харкові, лежить непритомний, бо куля в голові засіла і ніг нема, а він хотів зробити дружині подарунок на її день народження. Про золотий ланцюжок дівчина мріяла, а не мала змоги купити, бо нещодавно тільки покинула стіни дитбудинку.

— Все одно, він не має права, — уже тихіше і спокійніше сказав Геннадій.

— Не має. А вагітній дівчині, якій незабаром виповниться дев’ятнадцять, чоловік-інвалід зможе надіслати подарунок? Вона ще не знає про лихо, і Сич вирішив зробити їй подарунок нібито від чоловіка, а про біду не сповіщати до пологів. Ось такі справи, Сєвєр.

Геннадій мовчав. Він нервово докурив цигарку, недопалок із силою розчавив чоботом.

— А ти впевнений, що Сич узяв лише ланцюжок, а не поцупив усі коштовності? — спитав.

— Впевнений, що поцупив.

— І це не мародерство?

— Не будь мотузяною душею, — скривився Злий. — На війні як на війні, багато бруду, але серед простих вояків, які ризикують життям щомиті, його набагато менше, ніж там, нагорі, — він тицьнув угору, — де набивають собі гаманці за рахунок таких, як я, ти, Сич і ті хлопці, які незабаром почнуть непритомніти від голоду та спраги. Ти ось такий правильний, а хлопцям треба доставити воду. Де її взяти? Водогони перебиті, а спека докучає. Купувати в сєпара? — кивнув на магазинчик. — Ага, розігналися! За які шиши? Зараз відкрию магазин, завантажимо хлопцям воду. Сподіваюсь, що вона там є.

Не чекаючи від Геннадія нових звинувачень і дорікань, Злий приніс шматок арматури і спритним рухом збив замок.

— Прошу! — кивнув.

Усередині невеличкої продуктової крамниці все було так, ніби господарі щойно вийшли на хвилинку. На поличках охайно розкладені пачки печива, чаю, кави, кетчупи та консерви, у холодильних шафах — пляшки з напоями та газованою водою. Злий відчинив дверцята, дістав пляшку і жадібно зробив кілька великих ковтків. Він сплюнув на підлогу, нарікнувши на теплу воду.

— Холодильники не працюють, світла нема. Нічого, хлопці хоч трохи вгамують спрагу. Давай вантажити все, чим можна їх підгодувати та напоїти, — наказав.

Геннадій вагався.

— То ти будеш допомагати чи шмарклі тягати та сльози лити за сєпарським добром?

Геннадій мовчки дістав пляшки з водою. Прибіг Сич, приніс скатертину.

— Клейонки не знайшов? — невдоволено буркнув Злий, відчиняючи дверцята багажного відділення мікроавтобуса.

1 ... 55 56 57 ... 160
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повернутися дощем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повернутися дощем"