Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поетичні твори, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поетичні твори" автора Федькович Юрій. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 71
Перейти на сторінку:
«Новобранчика» маємо тільки один, що донедавна був власністю проф. К. Горбаля (поема й присвячена йому автором), а недавно дарований ним у бібліотеку Наук[ового] товариства ім. Шевченка... А про другу поемку, заховану в тій копії, про «Лук’яна Кобилицю», нема ніде ніякої згадки ані в листах Федьковича, ані в звісних мені листах його сучасників, і якби не та копія, припадком урятована мною від затрати, ми не мали би ніякісінького сліду, що Федькович написав коли-небудь сю поему - одну з кращих і щодо свого укладу найінтересніших поем Федьковича» (Франко І. Зібр. творів. У 50-ти т. К., 1982, т. 33, с. 118- 119). В іншому місці І. Франко зауважує, що поема «Лук’ян Кобилиця» «в часі її написання видалася такою сміливою й революційною, що її більше як 20 літ не сміли не то друкувати, але навіть переписувати, так що вона дійшла до нас лиш у одній, припадково захованій копії» (Франко І. Твори. В 20-ти т. К., 1956, т. 19, с. 717).

У Центральному державному історичному архіві у Львові (далі ЦДІАЛ) знайдено ще одну копію поеми - на жаль, неповну (не вистачає середньої частини, від слів «Сперли ліси, сперли пашу...» до слів «Що наш Кобилиця молоденький поробляє, Та що єго гості...»): ф. 309, оп. 1, № 1929, арк. 16-17 зв. На копії напис: «Найдено між паперами пок[ійного] Мелітона Бучинського. Передано в бібліотеку Наукового тов[ариства] ім. Шевченка. Богдан Заклинський. Станіславів, 22. XII 1908».

Висловлювалися різні припущення з приводу дати написання поеми. В 1910 р. О. Маковей опублікував лист Ю. Федьковича до Д. Танячкевича, К. Климковича і В. Шашкевича, писаний, як видно зі змісту, в січні 1863 р. Поет повідомляв: «Зачав-єм мої поезії переписувати, а як скінчу, то пришлю вам їх, браття. Сим часом посилаю вам одну думку та й мого «Кобилицю»: пішліть го на Україну, а самі дивіться, браття, аби я не мав якої гризоти. Ви мене розумієте. Скоро сесь лист скінчу - беруся «Новобранця» переписувати... А не могли би ся мої поезії на Україні друкувати? Я бих рад, аби межи ними і «Новобранчик», і «Кобилиця» були» (Писання, т. 4, с. 64). На основі цього листа О. Маковей визначив, що поема написана в 1862 р.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 165-170.

 

 

НИВА

 

Вперше надруковано в журн. «Вечерниці», 1863, № 9, с. 70-71. На жаль, за браком повного автографа твору, досі не вдалося встановити купюрованих у публікації рядків. Деяке світло на це проливає недрукована монографія М. С. Возняка про Ю. Федьковича. «Коли Володимир Шашкевич був редактором літературної газети «Вечерниці»,- пише М. С. Возняк,- прислав Федькович вірш на роковини смерті Шевченка. Це було 1863 р. (іншого твору, де б згадувався Шевченко, поет у 1863 р. у «Вечерницях» не друкував, крім «Ниви» - у березневому номері.- М. Ш.). Левицький поправив Федьковичів ритм у кількох місцях. Шашкевич був би на це не дозволив собі. Прочитавши свою поезію, надруковану з правками Левицького, Федькович в листі до одного з львівських знайомих відгрожувався, що поїде до Львова з пістолями й там по-гуцульському розмовиться з тим, що наважився поправляти його поезію. Згодом Федькович охолов із першого гніву, тим більше, коли довідався, що правки зробив Остап Левицький, відомий із своєї сатиричної польської поеми на дезертирів - польських повстанців» (ЛБ, ф. М. Возняка, № 118, арк. 59).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 151-152.

 

 

ДО МОГО БРАТА ОЛЕКСИ ЧЕРНЯВСЬКОГО, ЩО ЗБУДУВАВ МІСТ НА ЧЕРЕМШІ У РОЗТОКАХ

 

Вперше надруковано в журн. «Вечерниці», 1863, № 14, с. 112.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 153.

 

 

[МІЙ САРДАК]

 

Вперше надруковано разом із листом до Д. Танячкевича від 12 червня 1863 р. в журн. «Зоря», 1892, № 13, с, 258.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 102.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 154.

Вірш був відповіддю на докори урядників за те, що поет поміняв мундир австрійського офіцера на селянський гуцульський одяг. Віршеві передують такі рядки Федьковичевого листа: «Тутейші німці не дають мені на світі прожити, інтригують, прозивають лайдаком та хтозна-як, а то лиш через мій теплий руський сардак».

 

 

ДУШКО МОЯ РОЗМАЇТА

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 4, с. 43-44.

Не маючи автографа, І. Франко на основі першопублікації відніс цей вірш у Писаннях до розділу «Поезії 1868-1876 рр.».

М. Ф. Нечиталюк знайшов автограф у відділі рукописів Львівської бібліотеки ім. В. С. Стефаника АН УРСР (ф. «Правди», п. 1, № 22). На тому ж аркуші знаходиться й автограф поезії «А хто винен?». «Мабуть,- висловлює здогад М. Ф. Нечиталюк,- обидва вірші написані одночасно. Нетвердий і незграбний почерк автографа вказує на час тяжкої хвороби Федьковича на початку 1863 року» (див.: Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 511).

Текстологічні зіставлення віршів «Душко моя розмаїта» та «А хто ті пси?» із творами Федьковича, написаними в 1863 р., свідчать, що припущення дослідника переконливе. В 1863 р., зокрема, створене оповідання письменника під назвою «Хто винен?». Тоді ж написана поезія «До М. Д.» (тобто до Михайла Дучака, який раніше служив у війську, а в 1864 р. тяжко захворів і незабаром помер). Вона закінчується запитанням «А хто винен?», а сам твір має таку ж піднесену мелодику, як і вірш під цією назвою. Початок вірша «До М. Д.» («І я гуцул, і ти гуцул, Оба носим сардак куций») настроєво близький до мініатюри «Мій сардак», створеної 12 червня 1863 р. Зрештою, це пояснюється психологічним станом письменника: він, хоч і був пригнічений хворобою й нестатками, у душі радів, що повернувся додому після більш як десятирічної армійської муштри. Так, у листі до Д. Танячкевича в 1863 р. він писав: «З відправов моєв з війська я ані грейцара зламаного не беру; я рад, кобих лиш з душев вийшов, та й тільки, бо все жаль чоловікові на стороні гинути... О-о! - я щасливий, братчику: гірко зароблю, а солодко з’їм».

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 309.

 

 

А ХТО ВИНЕН?

 

Вперше надруковано в дещо коротшому варіанті у вид.: Федькович Юрій.

1 ... 55 56 57 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поетичні твори, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поетичні твори, Федькович Юрій"