Читати книгу - "Пір'їнка, Міа Натан"

  А вночі трапилась страшна гроза. Чорне, як смоль, небо рвав на частини небесний вогонь. Дощ падав суцільною стіною. Грім примушував здригатись не лише все живе, а й, здавалося, дерева та споруди. 

    Я вдячна богу за це безумство стихії. Зараз розкажу чому.

    Тієї ночі я довго не могла заснути, лежала у своєму ліжку й думала про те, що геть не розумію, що між нами з Артемом.

   Наш вранішній секс був чудовий! Щоправда, відбулося все не на столі, як бачилось у моїй фантазії, але це й на краще. Лише від згадки про наш сьогоднішній "сніданок" я задоволено посміхаюся й відчуваю легке хвилювання десь там всередині. Досі мурашки по шкірі, коли згадую, як він поставив мене на ноги, відійшов на крок назад й оглядів з ніг до голови уважним поглядом моє оголене тіло, що прозирало крізь розкритий ним халат. 

    Він нічого не говорив при цьому, просто дивився. А я стояла й відчувала, як від цього його погляду збудливі імпульси наповнюють всю мене шаленим бажанням. Я вже була за крок від того, щоб вибухнути задоволенням.

   Я колись читала, що деякі жінки можуть отримати оргазм лише від своїх фантазій, навіть без статевого акту. Тоді мені це здалося малоймовірним. Але тут і зараз, коли я майже … лише від погляду його смарагдових очей… 

     Я мимоволі провела легким пестливим рухом своїми грудьми, ковзнула рукою між грудей вниз та зупинила свою руку на пласкому животі, облизала пересохлі губи й поглянула Артемові прямо у вічі.

   За секунду він був біля мене. Його руки та губи нарешті були там, де їм і місце. Те, як ми тоді цілувалися було більше ніж поцілунок, сильніше, ніж просто зустріч губ. Це була магія, що пробуджує найпотаємніші бажання;  чарівна вібрація, яка оживляє кожну клітинку тіла. 

    Я тремтячими від нетерпіння руками стягнула з нього футболку. Він підхопив мене під стегна й поніс на наш багатостраждальний старенький диванчик, що так і стояв розхристаний після нашої шаленої ночі. На ньому ми провели не менш шалений ранок. 

     Цілий день все було як завжди. Як завжди спокійний та зібраний Артем насторожі моєї безпеки. Можливо трохи більш задумливий ніж завжди. А я… Я, нарешті, змогла трохи вгамувати моє раптове шаленство. Цілий день провела за звичними справами: трохи поралась по господарству; трохи почитала; звичайно, малювала.

   Увечері ми тихо, мирно повечеряли й ось тут я геть нічого не зрозуміла.

   Для мене було само собою зрозумілим, що ми будемо спати разом. Ляжемо поруч, я покладу голову йому на груди й буду слухати його серце, а він ніжно обійме мене, притисне до себе та лагідно, лише кінчиками пальців буде пестити мою шкіру. Можливо ми мовчатимемо, а можливо навпаки говоритимемо про все на світі, сміятимемось. Можливо займемося тихим та лагідним сексом, можливо ні. Але в будь-якому випадку заснемо разом в обіймах один одного. Але коли я вийшла з ванни готова до сну, а Артем саме збирався туди, він звично сказав мені:

    — На добраніч!

    — Тобто? — не зрозуміла я. 

    — Тобто гарних снів. 

    — Чому ти кажеш  мені це зараз? Хіба ми не разом будемо спати? 

    — Гадаю, не варто. Нам обом треба виспатись. 

     Що я мала робити? Напрошуватись до нього в ліжко я точно не збиралась. Тож просто стенула плечима, кинула йому: "Що ж! Висипайся, якщо треба. Не потурбую" та пішла до себе.

    Я дуже довго не могла заснути. Все думала про те, що трапилось між мною та Артемом. Й не могла зрозуміти, так що ж між нами. Виглядало так, що для нього це просто випадковий секс, що підвернувся при оказії, просто черговий епізод його інтимного життя. 

    А для мене? Чого хочу я? Хочу за нього заміж? Чи просто кохатися з ним час від часу без жодних зобов'язань? Чи все ж народити від нього купу симпатичних діточок? Відповідей на ці питання у мене не було.

   Єдине я знала точно — я хочу до нього; хочу, щоб він завжди був поруч, не важливо в якій якості, але я повинна бачити його щодня, мати змогу доторкнутися, мати змогу кохати його. 

    А от у нього, судячи з усього, такої потреби немає. Він може запросто відправити мене спати на самоті після всього, що між нами було. Може відмовити мені, коли я недвозначно натякаю на своє бажання, змушує практично просити сексу, а сам отримує все що забажає з одного погляду. Та попри все це я не спроможна відмовитись від нього. Бери його морока! Як же я хочу зараз до нього, на його скрипучий диванчик. Просто полежати поруч. Але мені зась. А ось він може зайти до мене, та не прийде. 

    Я довго так мучилась та врешті геть виснажена впала в якусь слабку подобу сну. Мені бачились якісь тривожні дивні образи. Я знову була у підвалі на брудному матраці у своєму халатику нарозхрист. Я дрижала від холоду та страху. Цього разу мої очі не були завʼязані, а ось руки були заведені назад та прикуті до стіни товстим ланцюгом. Він страшенно гримів за будь-якого, навіть найменшого, руху. У підвалі панувала напівтемрява. Я нікого не бачила, але всією своєю сутністю відчувала чужу присутність. Раптом десь в кутку ворухнулась темна тінь.

     —  Я знаю, що ти зробила, — почула я голос Андрія. 

     — Андрій! Господи, ти ж мертвий! — скрикнула я.

     —  Я знаю, що ти зробила. Я знаю. Знаю… знаю…