Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 40

Міха зібрав охорону. Після нападу він переконаний, що тут безпечно. Поїхали до лікарні. Має багато запитань до Мілока. Кинув швидкий погляд на Марка. Той був пригнічений, прикрив очі рукою. Він намагався не показувати решті свого стану.

У пам'яті Марка дуже виразно спливла остання розмова на кухні з Міхою, той казав, що Мія його слабкість. Через неї можуть натиснути на нього. Те, що вони у такому становищі винен саме він.

На реєстратурі в лікарні дізнались палату й одразу вирушили до Мілока. Марк увійшов першим, швидко озирнувся та підійшов до перевертня. Вже при свідомості, але виглядає має хворий. Щось повільно регенерація діє. Ця думка швидко виникла і так само швидко зникла з голови Марка. Усі його думки про Мію.

Перевертень намагався підвестися на ліктях, але зі стогоном упав назад.

-- Що сталося, Мілок? Як так сталось, що ти був непритомний? -- Марк намагався, щоб голос звучав спокійно, але виходило погано. – Говори.

-- Давай без емоцій. І з самого початку, відтоді як ми поїхали, – Міха серьйозно глянув у вічі своєму підлеглому. Він ретельно вибирав людей у поїздку і був упевнений у кожному. Мілок досвідчений боєць.

– Я був за дверима… – прохрипів хлопецб. – Дайте води, -- швидко осушив склянку та продовжив. – Коли почув, що дівчина прокинулася, замовив сніданок, -- перевів погляд на Марка та відсахнувся, наскільки дозволяв його нинішній стан. – Почекав біля дверей, поки його не принесуть...

-- Марк, відійди, бо він зараз знепрітомнює, – Міха стиснув Марка за плече. Тільки зараз той помітив, що встиг випустити пазурі. – Присядь на крісло. Мілок, дивись тільки на мене та розказуй! – наказав Міха.

– Зайшов разом з офіціантом у номер. Сіли разом їсти, -- перевів подих та глянув на Марка крадькома.

-- На мене дивись, не провокуй його! -- гаркнув Міха й тим самим привернув увагу перевертня.

-- Я залишився у вітальні, а дівчина пішла до спальні. Не скажу, скільки пройшло часу. У кімнату ввійшла дівчина у масці одразу та за нею два перевертні. Поки вони нападали на мене гуртом, вона забігла до спальні, – знову прохрипів. -- Але перед цим вона чимось дунула чимось мені в обличчя. Коли я хотів обернутися, то не зміг.

– Як не зміг? -- Марк дав про себе знати. -- Не біси мене, -- загарчав.

– Окрім того, коли вони мене поранили, то регенерація не спрацювала, -- перевів погляд на Міху. – Я був, як людина.

-- Так... Коли ми прийшли ти був непритомний, стікав кров'ю, – Міха задумливо розглядав перевертня.

Марк підірвався з крісла й за секунду був вже навпроти ліжка.

Схопив за грудки Мілока і підняв ближче до себе.

– Якщо з нею щось трапиться... – гарчав, дивлячись у вічі хлопцю. -- Ти повториш її долю! – відкинув його на ліжко.

Швидко вийшов з палати та вгатив кулаком у стіну. Не допомогло. Удари посипалися один за одним. Кісточки розбиті та кровоточать. А він не відчуває болю. Не бачить нічого навколо. Та не чує голос розуму.

Почувши удари, Міха вискочив з палати. Він не зупиняв Марка. Розумів. Йому треба випустити пару.

-- Я піду поговорю з лікарем, -- стиснув його плече. -- Не розгроми лікарню.

-- Нічого обіцяти не буду! – загарчав у відповідь Марк.

Міха повернувся швидко. Оглянув приміщення, на предмет нових пошкоджень, але здається Марк задовольнився однією стіною. Сіли у машину та поїхали назад. Перед люксом Марк зупинився. Стояв і дивився на двері.

-- Що таке? -- Міха хотів був сам відчинити двері, але Марк перехопив його руку.

-- Не можу, -- опустив очі та розвернувся Марк. -- Поживу в тебе, поки її не знайдемо.

Зайшли до номера Міхи, тут було простіше. Після навчання у Захарських горах вони можуть жити в будь-яких умовах та не відчувати при цьому дискомфорту.

– Лікарі взяли аналізи крові у Мілока. Знайшли там синтетичну погань, – грюкнув по спинці крісла Міха. -- Роздруківку я взяв, Матвій зможе розібратися краще, -- ці новини підкосили його. Хтозна, чим перевертня накачали і які наслідки це за собою потягне.

-- Сам прийняв?

-- Сумніваюсь. Тільки не зовсім зрозуміло де її йому підсунули, – Міха задумався.

-- Він їв з нами вранці та з Мією? -- запитав Марк.

-- Виходить, що так.

– Значить, є ймовірність, що її теж накачали? - прогарчав це і вп'явся пазурами в оббивку крісла.

– Заспокойся! -- друг загарчав у відповідь на нього.

Міха швидко зібрав усіх у себе в номері, викликали лікаря та здали кров на аналіз. Заплатили за терміновість. Приблизно за годину прийшли результати. Вони всі чисті.

– Додали до їжі, що принесли до тебе у номер. Більше не було де.

– Сам зрозумів, – перевів подих Марк. -- Від цього не легше.

За кілька годин до них приєднався Матвій. Його ввели у курс справи. Переглянувши всі аналізи з лікарні, він пояснив, що це нова речовина. З таким він ще не стикався. Тут потрібен фахівець. Хлопці запросили відео з камер спостереження, але вони за чарівним збігом обставин не збереглись. Цей факт не втішив ні кого. Зачіпок немає.

Хто викрав Мію та навіщо -- не ясно. Чим труїли перевертня з його команди треба з'ясовувати. При цьому ніхто не скасовував засідання ради. Вони мають проходити ще кілька днів. Марк не знав, як поїхати туди і не вчепитися іклами в шию Феріка.

Ближче надвечір дізналися, хто відповідав за камери, але хлопець втік, як і офіціант. Він взагалі тут не працював. Той, хто мав обслуговувати люкс, весь час лежав непритомний у підсобці. Він розповів, що пам'ятав, але це не допомогло.

Вирішили почекати до завтра, можливо з ними зв'яжуться і вимагатимуть викуп або послугу за життя Мії. Але години летіли одна за одною, а новин не було.

Матвій вирішив, що на нараду завтра краще поїде він. Інакше вони покажуть усім стан Марка.

Як шукати дівчину ніхто не знав, єдина зачіпка – це препарат, яким накачали Мілока.