Читати книгу - "Майбутній мій, Юлія Бонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Відчинивши дверцята, вискакую з машини. Сокіл вибігає слідом. Хапає мене за талію і намагається насильно затягнути в “Бумер”.
– Ти хворий, Олегу. Хворий на всю голову. Навіщо викинув мій телефон? – Я просто кричу на Сокола, не стримуючи емоцій.
– Заспокойся. Я сказав, заспокойся. Маше, – Олег струшує мене за плечі, приводячи до тями. – Купимо новий телефон. Не проблема.
– Не проблема? Там було все моє життя. Там були мої фотки, Олеже.
– Ось тому я й розбив нахрін твій мобільник. Дівчино, запам'ятай. Ніколи й нікому не давай свої речі. Зрозуміла? І не смій розмовляти із чужими людьми.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майбутній мій, Юлія Бонд», після закриття браузера.
