Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Обійми пристрасті, Альона Гейруш 📚 - Українською

Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обійми пристрасті" автора Альона Гейруш. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 59
Перейти на сторінку:
Руслан Андрійович

Розділ 46 

Проводив її поглядом, допоки її силует не зник за дверима під'їзду. В думках картав себе за те, що приніс їй багато страждань. Та я помітив, що сьогодні вона вже немала сил опиратися своїм почуттям. Тепер абсолютно впевнений - вона бажає мене так само як і я її. Але я не став би її брати в тому гадюшнику, адже я занадто довго чекав на цей момент і нізащо не дозволю своїм голодним інстинктам, мною керувати. Хочу, щоб вона зрозуміла, що вона для мене особлива. Що заради неї я готовий змінитися та йти на поступки.  
Вдома не міг знайти собі місця - бентежив її настрій, адже зрозуміло, що Ніка засмутилася. І напевно думає, що вона мене не цікавить як жінка. Тому, не довго думаючи, виходжу на велику лоджію, підкурюю сигару та набираю її номер: 
-Я тебе не по турбував?  
Чую сопіння в трубку, а потім її спантеличене: 
-Ні… 
-Шукаєш відповіді чому я тебе сьогодні не трахнув? 
Вона мовчить. Я продовжую
-Ну? Як гадаєш? –і одразу чую її не сміливу відповідь:

-Тому що не хотів! 

-Приїхати до тебе і показати тобі, як я тебе не хочу? 
-Потрібно було діяти тоді, коли я цього хотіла! - відповідає відверто Вероніка. 
-Ну ж не в тому місці, де перетрахалися майже пів міста! – кажу їй, а сам уявляю, як вона нервово кусає губку. 
-І коли ти став таким чемним? 
-Тоді, коли зустрів тебе! 
Деякий час слухаємо наші переривчасті подихи в слухавку. 
-Ніка, я не міг змінити те, що сталося!  
-Руслан, добраніч! 
На наступний ранок, відправився на новий об'єкт. Справ накопичилося багато, а тому, повернувся додому вже пізно ввечері. Вероніку вирішив не турбувати своїм пізнім дзвінком. Адже із завтрашнього дня вона починає працювати у мене. Я знав, що буде важкувато з нею працювати, адже я її безпосередній керівник і увесь час нам потрібно бути разом, а коли вона вже і сама йде до мене, то мені ще важче стримувати себе та відмовляти собі у такій порочній насолоді. Але останнім часом в мене прокинувся романтизм, та я вирішив, що одразу після весілля Влада, я з Веронікою відправляюся в Дубаї, туди, де вперше зробив Вероніку своєю. Я був впевнений у своїх намірах до неї, бо давно зрозумів, що вона не така як інші, з нею все по-іншому, вона виняткова. 
На наступний день зустрів її біля під'їзду, прихопивши з собою круасан з лате.  
-Привіт, - ніжно посміхаючись, спрямовує свій погляд спочатку на мене, потім на підставку, де на неї чекає сніданок, а потім знову на мене. 
- Поснідаєш?, я їхатиму повільно. 
 Відчинив їй двері й вона обережно сіла на сидіння, трішки соромлячись взяла до рук паперову чашку та піднесла трубочку до губ. Одразу звернув на неї увагу, мені здалося це таким еротичним. Ну так і поворот, бляха! Я не провів з нею ще і п'яти хвилин, а моє внутрішнє бажання переповнює мене, що сильно виражається моєю випуклістю між ніг. 
-Сьогодні у нас зустріч з головним дизайнером. Я думаю тобі буде цікаво з ним поспілкуватися! 
- Так, це і справді хороша ідея, адже я і гадки не маю з чого розпочинати! 
- Професійна практика, піде тобі на користь, - розмовляю з нею спокійно, мені подобається коли вона розслаблена, тоді вона наче робиться такою вільною, від чого в повітрі літає її приємна аура. 
Зайшовши до офісу, ми зручно розмістилися в кріслах та чекали на відому дизайнерку Юлію Вікторівну. Це одна із тих жінок, яка досягла всього самостійно. Я називаю таких жінок породистими, вони незалежні, а отже їм не потрібно прикидатися. 
Переводжу погляд на Вероніку та представляю їй: -Юлія Вікторівна - головний дизайнер, з якою ти будеш працювати. 
Розгублено підводиться з крісла та теж відказує: 
-Вероніка, практикантка, - після чого, сідає в крісло. 
Разом ми занурилися в тягучу рутину творчості. Юлія та Вероніка уважно слухали мої вимоги. Цьому етапу роботи я приділяю особливу увагу, їм потрібно добре зрозуміти, що саме мені від них потрібно. Адже втілити в реальність чужі погляди в точності неможливо. А тому, щоб зробити щось наближене, потрібно правильно розібратися у потребах замовника. Звісно, попри все, я помічав спантеличений погляд Ніки, який метався від Юлії і до мене. Окрім цього, і Юлія почала поводити себе  по-іншому - занадто впевнено та відкрито намагалася фліртувати зі мною. Це було відчутно в кожному її русі, погляді, слові. Вся її енергія працювала над тим, щоб мене зацікавити і звабити. Але я знав, що її прийомчики ніяк не подіють на мене. Я до неї нічого не відчував абсолютно, а особливо в сексуальному плані. Навіть незважаючи на те, що я голодний як вовк, вона мене не збуджувала. Але я був впевнений, що Вероніка сприйме все ,як завжди невірно.  
Дивлюся на годинник та звертаюся до Юлії: 
-На сьогодні все, завтра з Веронікою приступите до роботи. 
Повертаю голову до Ніки:  
-Нам вже час, у нас зарезервований столик в ресторані на 17:00. 
Ми встаємо і прямуємо на вихід, я беру Вероніку за руку та веду до ліфту, чим даю зрозуміти Юлі, що крім робочих стосунків, нас нічого не буде пов'язувати. 
-Не смикайся, - говорю пошепки Вероніці, поки Юлія дивиться в свій смартфон. 
Ніка подивилась крижаним поглядом, але руку не стала виривати. Попрощавшись з Юлією, ми залишились наодинці. І я вже чекав, коли Ніка закатає мені чергову сцену, але як на диво, вона мовчала та уважно вдивлялася на дорогу, ніби когось очікувала там побачити.  
-Як тобі Юлія? - задаю провокаційне питання, бо хочу дізнатися, що вона там собі надумала.  
-Мені дуже пощастило, що я буду працювати з такою як вона, адже вона професіонал у своїй справі. Дякую тобі за таку можливість, - говорить, навіть не дивлячись на мене, а голос засмучений, як мені здалося. 
В ресторані Ніка вела себе теж якось стримано, вона наче була не зі мною, а десь літала в своїх думках. І мої нерви почали накалятися: 
-Через дві неділі весілля у Влада та Карини. 
-Так, я знаю, мені приходило запрошення. До речі, рада за них, що в них все закінчилося весіллям. 
Як на диво вона підтримувала розмову зі мною. В той момент вона здалася мені складною загадкою, яку я ніяк не міг розгадати. 
-Ти не проти, якщо ми підемо туди разом, як пара? 
-Не поспішай, можливо до того часу в тебе з'явиться інша кандидатура!  
Від цих слів моє внутрішнє его нарешті посміхнулося, бо в цих словах впізнав свою гонорову дівчинку.  
-Ні, не з'явиться! 
-Чому такий впевнений?- як їй напевно здається, заводить мене в глухий кут. 

-Тому що хочу я тільки тебе і це стосується не тільки, сексу. Ти для мене особлива і я не хочу більше приховувати своїх почуттів. 
-Я до тебе теж небайдужа і ти про це сам знаєш! Але мене тривожить, що між нами завжди будуть опинятися інші жінки, і хто знає, може одного разу ти впустиш в своє життя ще одну таку ж особливу, - промовила Ніка.  
- Здається, Вероніка, я їй дав правильно зрозуміти, що мене цікавиш тільки ти. І до того ж, ти робиш поспішні висновки. Не розумію звідки в тебе така недовіра до мене. 
-Мені уже час! 
-І куди ти так поспішаєш? 
-На зустріч з Микитом, ми…- не встигає вона договорити. 
-Якого хріна, ти з ним зустрічаєшся? 
-Нам потрібно обговорити деякі питання стосовно п'ятої річниці твого готелю-ресторану. 
- А ви що, бісовими аніматорами там будете? 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 59
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обійми пристрасті, Альона Гейруш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"