Читати книгу - "Фауст. Трагедія"

Чи ж ми на кухні знов у відьми,

Щоб нісенітниці верзти?

Я й сам незгірше знавсь на тому —

Вивчав пусте, навчав пустому,

І що пильніш заглиблювався в річ,

То більше в ній являлось протиріч.

Щоб ту нудьгу приспати невсипущу,

Утік од світу я у дику пущу.

І там таким самотнім почувався,

Що врешті з чортом навіть полигався.

М е ф і с т о ф е л ь

Коли б ти плив в безкраїм океані,

Що огортає нашу твердь,

Ти б хвилі бачив в грізному буянні,

Хоч би вони й несли для тебе смерть;

Ти б хмари, бачив сонце, місяць, зорі,

Вертких дельфінів у прищухлім морі, —

Що-небудь видно там завжди;

В порожняві ж не вбачиш ти нічого,

Не вчуєш власної ходи

І не доступишся твердого.

Ф а у с т

Нагадуєш ти того містагога,

Що неофіта дурить запального[151];

На глум женеш мене ти в невідомість —

А я там сили наберусь натомість;

З вогню тягать каштани, мов на жарт,

Ти шлеш мене — я там добуду гарт.

Побачим, що майбутнє принесе:

В твоїм ніщо знайду я, може, все.

М е ф і с т о ф е л ь

Хвалю тебе за розум в час розлуки,

Збагнув ти добре всі бісівські штуки;

Ось на ключа.

Ф а у с т

                  Це ж патичок якийсь.

М е ф і с т о ф е л ь

Візьми попробуй, а тоді вже й смійсь.

Ф а у с т

Росте в руці — ще й блиск од нього б'є!

М е ф і с т о ф е л ь

Побачиш ти, яка в нім сила є!

Нюшить той ключ і знає, що і де,

До Матерів тебе він доведе.

Ф а у с т

(здригається)

До Матерів! Те слово, наче грім,

Аби почув — стрясає мною всім!

М е ф і с т о ф е л ь

Лякаєшся нових для тебе слів?

Ти б слухати лиш чуване хотів?

Тобі така обмеженість не личить,

Пора б уже себе до див призвичить.

Ф а у с т

Не по мені байдужний супокій;

Найкраще людське відчуття — бентежність;

Хоч як нам сушить серце світ плиткий,

Хвилюючись, ми чуємо безмежність.

М е ф і с т о ф е л ь

Лети ж униз! Я б міг сказати — вгору,

Це все одно… Покинь те, що повстало,

І там, серед безвічного простору,

Втішайся тим, чого давно не стало.

Тебе охмарить сила форм і схем,

Та хмару ту розмаєш ти ключем.

Ф а у с т

Держу цей ключ і чую — свіжа сила

Й жадоба дії в грудь мені вступила.

М е ф і с т о ф е л ь

Побачиш там полум'яний триніг —

То знак, що ти в найглибший глиб пристиг.

Там Матерів уздриш одвічний рід, —

Сидять, стоять чи ходять — як їм слід,

І за одним зорять їх віщі зори,

Пильнуючи утвори й перетвори,

Хоронячи праформи всіх створінь;

Тебе ж не вбачать — зрима їм лиш тінь.

Тоді кріпись — бо близько до біди —

І на триніг одважливо іди,

Торкни його ключем!

Фауст владно має ключем.

                           Отак, гаразд! —

І за тобою піде він ураз;

А ти вертай зі здобиччю сюди —

Нехай тоді розшукують сліди…

Триніжок є — до діла приступай,

Героя й героїню викликай.

На славний подвиг перший ти спромігся,

Це зроблено — і ти цього домігся.

Усе довершать наші звичні чари —

Боги повстануть з фіміаму хмари.

Ф а у с т

А що ж тепер?

М е ф і с т о ф е л ь

                  Тепер униз зривайся;

Спускайся з тупом, з тупом і здіймайся.

Фауст тупає і западається.

Нехай же ключ той дасть усьому лад!

Цікаво знать, чи вернеш ти назад?

ОСЯЙНІ ЗАЛИ

Ц і с а р   і   к н я з і.  Двір у хвилюванні.

П і д к о м о р і й

(до Мефістофеля)

Довгенько духів ваших ждать, одначе,

Вже й цісар сам чекає нетерпляче.

К а ш т е л я н

Він щойно знов питав мене про те,

Чого ж ви тут без діла сидите?

М е ф і с т о ф е л ь

Товариш мій якраз пішов для того,

Уже ж він знає, що до чого.

Узаперті один сидить,

Готує засоби мудречі,

Бо, щоб красу чудесну відродить,

Потрібні різні чорнокнижні речі.

К а ш т е л я н

Що тут потрібне, то вже вам видніш,

Але наказ виконуйте скоріш.

Б і л я в к а

(до Мефістофеля)

Дозвольте, пане, на одне слівце;

Дивіться, в мене чисте ж мов лице,

А влітку де й береться ластовиння —

Обсипле всю, як макове насіння.

Є лік на те?

М е ф і с т о ф е л ь

                Це жаль — гарненька квітка,

А по весні — немов плямиста кітка!

Візьміть ікри із жаби й язика,

Перегоніть їх на молодика,

А на підповні будете втирати —

І ті веснянки зійдуть всі до цяти.

Ч о р н я в к а

Круг вас юрба вирує