Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Його нагорода, Лія Серебро 📚 - Українською

Читати книгу - "Його нагорода, Лія Серебро"

422
0
07.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його нагорода" автора Лія Серебро. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 78
Перейти на сторінку:

Рій думок без зупинок продовжував витися в її голові. Одна думка перескакувала на іншу, безслідно затьмаривши собою попередню.   Анжеліка раптом згадала, що давно не відвідувала могилу тата. Та й із матір'ю по душах вони сто років не розмовляли.  Вітер із краплями дощу дув їй в обличчя. Закутавшись у широкий шарф, Анжеліка подивилася на годинник.

-"Час ще є!" - сказала вона тихо сама собі.  І вирішила пройтися до цвинтаря, який був за двадцять хвилин ходьби від парку. Анжеліка сподівалася що так її душі стане легше.  Докори сумління перестануть її мучити і зникне тривожність, що терзала її. 

 Дійшовши до цвинтаря і без зусиль відшукавши ще свіжу могилу батька, Анжеліка одразу присіла навпочіпки перед дерев'яним хрестом і гіркою землі над труною батька.

-Татусь... здрастуй любий мій... як тобі там? У нас із мамою все добре. І з Алексом теж. Ти справді не встиг із ним познайомитися, тату! Але він дуже хороший, хоч і старший за мене. Я його кохаю, татку. Дуже сильно кохаю... Мама завела собі маленького Тайсона!" - Анжеліка посміхнулася крізь сльози, що ллються рікою по її обличчю.  Вона раптом уявила, що тато дивиться на неї зверху і все чує. Анжеліка підняла голову до сірого й похмурого неба.

-Пробач мене татко...- прошепотіла вона небу.

Протерши фотографію батька на хресті, поправивши запалі, вицвілі вінки і пластикові букети, вона не поспішаючи вийшла з кладовища.

Пронизливий холод остаточно замучив Анжеліку. Порядком змерзнувши, вона вирішила погрітися в найближчій кав'ярні за чашкою гарячого шоколаду. За часом вона вкладалася в будь-якому разі. Та й різноманітних кав'ярень на шляху Анжеліки було хоч греблю гати. Не довго думаючи Анжеліка зайшла в найпершу кав'ярню, що трапилася їй, яка заманювала відвідувачів розвішаними заздалегідь новорічними гірляндами. При вході в кав'ярню інсталювали смішного гнома, з якого лунала різдвяна мелодія.

- "Цікаво, з якого місця в нього лунає ця музика?" - подумала Анжеліка, пильно роздивляючись кумедного гнома.

Передноворічна атмосфера міста розвіяла депресивні настрої дівчини. Як ні в чому не бувало, Анжеліка, витерши залишки сліз зі щоки, увійшла до кав'ярні.

 У кав'ярні було тепло і затишно. Аромат кави і свіжоспечених булочок почав поступово приводити Анжеліку до тями. Швидкоплинну зневіру, в якій вона раптово опинилася, перебуваючи наодинці зі своїми думками, як рукою зняло. Вона вирішила зняти з себе вологу й холодну куртку і повісити її на загальну вішалку в кутку.

-Треба Катюсі подзвонити! Нехай приїде! Тут ми ще не пили з нею кави. Почекаю, погріюся!" - подумала Анжеліка, дістаючи телефон із промоклої кишені куртки.

1 ... 56 57 58 ... 78
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його нагорода, Лія Серебро», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його нагорода, Лія Серебро"