Читати книгу - "Дівчина друга. Притворись моєю, Єва Скайлер"

 — Чекаю не дочекаюся помсти, — вишкірився Шведа у відповідь і пішов.                                                                       

 — Пощастило тобі, — з заздрістю зітхнула Віка.               

 — Ти не знаєш про що говориш, — буркнула у відповідь і кивнула Даші, запитуючи, чи не час нам на сцену?       

 У другому турі танцювати було важче через вивихнуту щиколотку, але завдяки дівчатам я справилась, бо вони старалися на складних моментах в танці трохи мене заступити, щоб я змогла схитрувати і виконувати рухи не повністю. Ще повезло, що танець в іншої команди був не продуманим і рухам не вистачало техніки.                                                                                           

 — Я пишаюся вами, — зібравши нас у роздягальні, похвалила Світлана Олегівна. — Але рано розслаблятися. Наступні змагання через три тижні, суперники вже будуть сильнішими. Виграти «в суху» навряд чи вийде, але головне — перемогти з невеликим відривом в балах.                                                 

 — Добре, Світлана Олегівна, — хором озвалися дівчата.

 — Не хворіємо і не п'ємо, — багатозначно додала хореограф, подивившись на мене, і залишила нас переодягатися.                                                                            

 Після змагань мені хотілося лише одного — доповзти до ванної кімнати, а потім впасти в ліжко. Це логічно. Нормальне бажання втомленої людини. Але Шведа думав інакше. Точніше, не лише він.                                    

 Вони впіймали мене на парковці комплексу. Вони — це мер, його розпещений син та охорона.                                 

 — Яна Олександрівна, — охоронець мера люб'язно відчинив для мене задні двері машини. Робити нема чого. Прийдеться їхати з ними.                                               

 Залізла в салон і ледь не вилаялася, побачивши мажора.                                                                                         

 — Я помітив, що ти шкутильгала, коли покидала сцену, — флегматично промовив він, балуючись з кнопкою склопідйомника.                                                                         

 — Ми вирішили показати тебе лікареві, — озвався мер із переднього сидіння. — Танцюристам не можна допускати травм. А ти добрий танцюрист.                         

 — Танцюристка , — делікатно поправив мажор. — До того ж, застуда твоя, золотко, може загостритися. Так що не сперечайся, а розслабся і отримуй задоволення. 

‍ Щось у ньому змінилося. Шведа став більш задумливим, холоднішим і відчуженим. Раніше було стільки веселощів в голосі... Відчувалася безтурботність і безладність, а зараз, ніби його щось турбувало.                                                                                     

 Але лізти до нього з питаннями не стала. Ми не в тих довірчих стосунках, щоби ділитися особистим. У кращому разі, Шведа мене просто пошле. Знаю я його…

 Огляд в лікаря показав, що у мене невеликий вивих щиколотки та остаточна застуда. Мені зробили компрес і намазали щиколотку спеціальною маззю.     

 — Вікторе Михайловичу, — закінчуючи огляд, сказав лікар. — Не знав, що ваша невістка — танцюристка.

 Це глузування чи мені здалося?                                           

 — У вас, Ігоре Петровичу, упереджене ставлення до танцюристів? — вліз Шведа-молодший. Він стояв поруч з кушеткою, на якій я сиділа, демонстративно схрестивши руки на грудях.                                                    

 — Макс, — миролюбно промовив мер, поклавши руку на плече сина. — Ігор Петрович не мав на увазі нічого поганого. Він просто приємно вражений. Так, Ігоре Петровичу?  — красномовно промовив, даючи зрозуміти, що жодна відповідь, крім ствердної, не приймається.                                                                               

 Смішні вони Шведи. Своє готові захищати до кінця.     

 Усвідомлення доходило повільно. Мене кинуло в холодний піт, навіть дихання сповільнилося.                   

 — Звісно ж, Вікторе Михайловичу, — ніяково усміхнувся лікар, викидаючи використаний ватний тампон. — У вас чудова невістка.                                           

 Обличчя мера осяяла іронічна, трохи самовдоволена усмішка.