Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Взагалі-то троє буде.
— Що?!
— Нея!
— А що? Годі бути забобонними.
Капітан подивився на мою тітку.
— Лінда?
— А ви їй родич?
— Далекий, ну п'ятиюрідний внучатий племінник. У вас буде трійня?
— Два хлопчики і дівчинка, — здала я тітку.
— Твоїми стараннями?
— А я тут до чого? Я тільки побажала їм дару і все. А дітей вони самі робили!
Усі присутні тихо розсміялися. А тітка з дядьком стояли червоні від збентеження і легкої злості на мою зайву відвертість.
— І якщо ще діти будуть і їм побажаю.
— Врахую, — сказав дядько з усмішкою. — Сподіваюся, у тебе теж дітки з даром будуть.
— А я нікуди не поспішаю.
— Угу, — сказав тихо Маркус.
— Дядьку, а можна мені братиків побачити?
— Навіщо? — запитав він насторожено.
— Теж одарю, — буркнула не подумавши. — Це можливо?
Маги переглянулися і знизали плечима. Я подивилася на дядька, вони з тіткою переглянулися.
— Дорога, ти впевнена? Може нічого не вийти, — сказала тітка.
— Ну хоч познайомлюся з ними, якщо можна. А декого можу додому відправити.
— Ну вже ні і пропустити все цікаве, — сказав Ігнат.
Дядько порталом сходив по дітей. Коли побачила братів трохи сторопіла. Брати подивилися на мене й одразу міцно обійняли. Я тільки пискнула, як міцно вони мене стиснули.
— Високі які! Чому я тоді така дрібна?
— А дівчаткам належить бути мініатюрними, — сказав старший із братиків. — Я Таїр, брата звуть Раїль.
Я тихо хрюкнула, ледь стримуючи сміх.
— Гей, тобі точно вісімнадцять, сестричко?
— Ну я взагалі-то думала, що мені вісімнадцять два роки тому було, — сказала усміхаючись. — Поки не пішла взуття купувати і зрештою знайшла свій розмір у дитячому магазині в підлітковому відділі.
Посмішки якось миттю злетіли з облич "дорослих". А я обійняла обох братів і, заплющивши очі, захотіла, щоб у них теж прокинувся родовий дар. І що б нас із даром було більше.
— Мала ти що твориш? — запитав Таїр.
— Це ти малий, я старша за тебе. На скільки знаю.
— Що ти з нами зробила? — це вже Раїль.
— Що ти бачиш? — запитала, бо очі в нього змінили колір, судячи з того, що побачу тільки капіляри і судини.
— Це дивно, раніше потрібно було багато зусиль докладати, щоб перейти на енерговидіння. І чому тато, мама і взагалі всі місцеві стали лисими? Ти в тому числі.
— Вони не стали лисими, — я взяла руку старшого з хлопчаків і дала помацати своє волосся. — Це особливості дару білий колір для вас прозорий і ви його не бачите без лінз. Я просто до цього звикла.
Раїль спробував пройтися кімнатою і випадково зачепив кухоль.
— Якого?! — вигукнув капітал ікло — Куди кружка поділася.
Я підійшла до Раїля і подивилася на його руку. Він теж помітив, що кружка тепер у нього на шкірі. І трохи злякався.
— Розслабся. Поклади руку на стіл і просто захопи, щоб вона знову з'явилася на столі.
Кружка знову була на столі в тому вигляді, в якому й була.
— Цікаво, — сказала я задумливо. — Не думала, що предмет може перейти на шкіру.
— Уф, вимкнув дар. Ну й нагородила ти нас, сестричко. Гей, зачекай — це наш родовий дар?! — дійшло до молодшого братика.
— Так.
Після цього і старший зміг перейти на звичайний зір. І стояв грався з кружною. Сам здогадався, що вона може переходити не тільки на шкіру, а й на аркуш паперу.
— Якщо порвеш аркуш порвеш і кухоль.
— А більш великі предмети переміщуються на маленький формат?
— Так. Подивилася на магів і дістала карту з колоди.
Маги відсахнулися.
— На мені можеш показати, — сказав спокійно Маркус, — я довіряю тобі.
— Сміливий, — сказав один із магів.
— Нея не бажає мені зла і діє дуже обережно.
Я доторкнулася до нього картою, і він став уже малюнком на маленькій карті.
— Він рухається, — сказали брати в один голос.
Маркус справді рухався в карті.
— Не йди за поле, я не знаю, що буде, — попросила з переляком.
Прикрила очі й Маркус з'явився поруч. Обійняв мене за талію і поцілував у скроню.
— Я тобі вірю.
Почула, як брати картинно скривилися.
— Дитячий садок, — фиркнула на них.
— У вас знову змінили колір очі, — сказала їм.
— Колір очей — це включений родовий дар. У хлопчиків вони білі тепер, тільки зіниця знову стала чорною. А ти не пробувала вимикати дар?
— Я не вмію, — сказала трохи розгублено.
— Просто захотіти побачити світ звичайним.
— Для мене те, що я бачу і є звичайним. Я так весь час бачу з дитинства.
— Можливо так на неї вплинув перехід в інший світ, — сказав Ігнат. — Адже вона опинилася зовсім одна в чужому для неї місці. І потім її ніхто не повернув додому.
Повисло незручне мовчання.
— А може мені хтось сказати Нейтел міг забрати або отримати від мене дар?
— Ні, — сказав в один голос дядько і капітан Ікло.
— Він хоч по крові тобі й брат, — сказав дядько зло зробив глибокий вдих-видих, — але більше не частина роду. Особливо він втратив можливість повернутися в рід після спроби вбити тебе. До цього не було доказів у його причетності до смерті батька і мачухи. Але після замаху на тебе, це було останньою краплею.
— Тільки мені здається, що Нея дуже схожа на Ніру і двоюрідних братів? — запитав один із магів, які прийшли з Маркусом.
— Вам це не здається. Просто вони всі з одного роду. І вони всі схожі на мою матір, — сказав дядько. — Особливо дівчатка — майже повна копія. Краща версія мами. Пацанам більше від їхнього діда дісталося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.