Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 77
Перейти на сторінку:
Глава 15.

Підійшла до дядька з чітким бажанням щоб і в нього був родовий дар. У нього обличчя витягнулося, коли я доторкнулася до його руки. А я помітила, як змінився колір очей і зіниці. А за кілька секунд знову став колишнім.

 — Не думав, що це можливо, — сказав дядько хрипло — особливо в такому дорослому віці.

Наг усміхнувшись сказав:

— Хтось забезпечує собі спокійне життя, ви ж старший у роду.

— Тільки за віком. Пробудження дару в мені не робить мене главою роду, — мабуть, не втримала обличчя. — Вибач, але ти все ж глава роду. Хоча за такий щедрий подарунок я вдячний. Але це тільки більше підтверджує, що ти глава.

— Чому батько не пробудив дар у..., — я запнулася, хотіла сказати брата, — у вас, наприклад.

— Не кожен на таке здатен, — знову дав підказку капітан. — Я чув про таке, але тільки на рівні чуток. Зараз, коли магічний світ дізнається про пробудження у всіх вас родового дару, їх цей випадок дуже зацікавить.

— Час додому, і це в не цьому світі.

— Приємно, що мій дім ти вважаєш своїм, — сказав, задоволено посміхаючись Маркус.

— Ніро, ти підеш зі мною? — боязко запитав Рой.

Дівчина тільки кивнула зніяковіло.

— Це не скасовує, що тобою зацікавляться.

— І було б добре, якби ти розповіла, чого вже сама навчилася, щоб ми розуміли, чого від себе очікувати.

— Додому хочу, відпочити.

— Якщо дехто нікуди не поспішає. Пропоную відпочити все ж у нас вдома. Нея це і твій дім теж.

— Це все дуже цікаво, і я потім стрясу подробиці з братів котиків, але решті час у свій світ. Нея, ти зможеш нас повернути?

— Спробую, але не обіцяю. Уже добряче втомилася.

— Не ризикуй, — сказав дядько суворо, — магічне виснаження може погано позначитися на дарі та твоєму самопочутті. Можеш нам просто пояснити.

— Що тут пояснювати, — сказала зніяковіло, — у мене все працює через хочу і уявити те, чого хочу. Щоб було простіше, візьміться за ручку дверей, Ігнат, це я тобі. І подумай куди вам трьом вийти. А тобі дядько просто побажати, щоб відкрився прохід.

— Куди-куди у відділок. І одному вусато-хвостатому теж узагалі-то потрібно на роботі з'явитися.

— Іди, — сказала Маркусу. — Я не затримаюся довго.

Ігнат відчинив двері, але за ними була та сама ділянка.

— Ще спроба, — сказав він моєму дядькові.

— Не розумію поки що. Я звик до плетінь.

Закрила рукою очі й похитала головою. Подивилася на нага, він зрозумів мене без слів. Зачинив двері і ще раз відчинив. На тому боці була дільниця і стояв шеф.

— Знайшлася пропажа. Привіт, усім кого не знаю.

Ігнат притримав двері. Обидва шефи познайомилися і поспілкувалися цілком непогано. Капітан Ікло навіть вийшов, подивився на ділянку в іншому світі та швидко повернувся до себе.

— Чуйка тебе Ігнат не підвела. У нас знову труп, криміналісти вже виїхали. Але по ходу знову чорти. Нея, ти там залишаєшся?

— Мені потрібно відпочити, цей прохід дожирає останні сили.

Маги швидко вийшли. Маркус мене поцілував і сказав братові:

— Приглянь за нею.

І сам швидко пішов і зачинив двері.

— Уже вечоріє. Загляну я до вас у гості, розкажіть, що за чорти.

— Мені простіше відпочити і відкрити вам прохід. І нехай замість мене розповідають і показують страхіття. Я хочу нормально поспати, а не згадувати місця злочинів.

— Навіщо тільки брат тебе туди бере? — запитав Рой.

— Бачу я світ по-іншому і їм це допомагає побачити деякі деталі, які або в лабораторії можна побачити, або вони швидко розвіюються. Ну що додому?

Удома нам швидко приготували вечерю. Я сама не помітила, як час пролетів. Поки чекали на їжу розповіла братам і дядькові що знаю про наш дар і що змогла сама опанувати. І загалом те, що раніше вже працювало і є для мене нормою.

— Мені складно весь час бути з цим видіннями, — сказав старший із хлопчаків. Усе таке дивне. Особливо те, що білий одяг узагалі зникає, і я бачу голе тіло.

— З часом перестаєш звертати на це увагу, майже. І на вас тільки сорочки білі. Мене забавляє мода на все біле в одязі, — Рой почервонів і накрив себе подушкою декоративною.

Родичі слідкували за його жестом і швидко зрозуміли, про що я.

— Оу, на стільки, — сказав дядько, — усе прозоро?

А брати почали посміюватися і будувати плани подивитися на дівчат.

— Не здумайте їм про це сказати, що бачите їх голими. Поб'ють як мінімум, — сказала хлопцям. — І Рой не червоній так, я вже звикла не дивитися нижче грудей. Особливо якщо мигцем помічають, що одяг білого кольору.

Дістала з кишені окуляри й одягла їх.

— Окуляри допомагають бачити білий колір, у плані бачити його наявність, і він стає залежно від кольору лінз іншого кольору і немає голих тіл.

Після вечері попросила показати мені кімнату й одразу лягла спати. Вночі було дивне відчуття. Немов я знову бачу або навіть відчуваю присутність брата. І його бажання забрати дар. Вранці вже можу відкривати прохід в інший світ, який став для мене рідним. Уранці насамперед пішла шукати рідних. Братів уже відправили на навчання. Ніру з тіткою і дядьком знайшла на першому поверсі. Там же був і капітан Ікло.

— Дядько, тітонька, Ніра, капітан, доброго ранку.

— Доброго ранку, люба, — сказала тітка.

Дядько з капітаном кивнули, Ніра посміхнулася.

— Джеймс зайшов на сніданок, — сказала тітка.

— Скажіть, а відомо хто вбив батьків?

— Знайшли тільки виконавця, на жаль.

— Мені просто брат снився. Напевно нервове. Він може забрати дар? Саме забрати.

— Але тоді носій дару загине, не важливо, чий це буде дар.

— Просто Нейтел якось же мене знайшов в іншому світі і звідкись дістав ті вибухонебезпечні штуки, через які я мало не загинула.

— А ось це цікаво, — сказав дядько. — Нейтел зник одразу після загибелі батька і мачухи.

— Дайте вгадаю, його не шукали.

— Від чого ж шукали, — сказав Джеймс. — Тебе теж шукали, тільки в цьому світі. Просто шукав не особисто Роберт. Але ніхто не міг припустити, що батько виштовхнув тебе в інший світ.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 57 58 59 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"