Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 77
Перейти на сторінку:

— Не було раніше у твого батька такого дару.

— Дякую. Скажіть, Джеймсе, хіба відібраний дар приживеться в іншого?

— Цілком. Є ритуали спеціальні для цього. Але це все заборонені методики.

— Угу.

— Навіщо ти цікавишся? — запитав капітан примружившись.

— Згадала справи, що ведуть хлопці. У частини загиблих магів вирвано тут частину тонких тіл, — вказала в район серця —  і більше нічого не зачеплено, в плані цінностей.

— Є чорний ринок, на якому торгують дарами і на якому темні особистості роблять замовлення на певний дар. У нашому світі закрили вихід і доступ на такий ринок років двісті тому. А деякі істоти банально харчуються магією, вона для них делікатес.

— Ага, знаю. Один такий хотів мене зжерти. Ледве втекла. Благо його інший нехороший відволік.

— З чортів? — запитав задумливо Джеймс, я кивнула. — У нас їх давно немає.

— У цьому світі щось зробили, що вони перестали тут з'являтися?

— Так. Довго пояснювати. Ти де будеш жити в основному?

— Не важко здогадатися, — хмикнув дядько. — Потрібно її якось убезпечити, а то зжеруть!

— Я поговорю з деким сьогодні, а потім, якщо отримаю згоду, відведеш мене і ще декого в той світ.

— Добре.

— Тільки для цього тобі доведеться затриматися. І можливо Маркуса запросити та Ігната.

Не встигла занудьгувати, повернувся капітан із двома незнайомими мені магами. Так не звично, що в цьому світі більшість біловолосі і рідко в кого пшеничний колір або в рудину. Подивилася на тих, хто прийшов без окулярів. Пораділа, що вони хоча б не в білому одягнені. Капітан, усміхнувшись, сказав:

— Довелося змусити їх переодягнутися. Тут теж є мода на білий одяг, благо тільки на верх.

— Я думав, ти жартуєш, що спадкоємиця роду Лінг жива, — сказав старший маг.

— Поки жива.

Капітан насупився.

— Я хіба не казала, що квартира, в якій я жила, до переїзду до Маркуса нагадувала прохідний двір для осіб бандитської зовнішності.

— Розкажи, як ти там жила, — сказав капітан і сів проти мене в кріслі.

Довелося сісти нормально, а то я майже лежала в ньому.

— З якого моменту?

— Із самого початку, це допоможе зрозуміти трохи світ.

Я і розповіла і про інтернат, і про те, як на мене люди реагують. Про те, що було після випуску. І про наше знайомство з Маркусом і Дімою. І про те, що бандити зацікавилися моєю незвичайною зовнішністю. І про ті вбивства, що бачила. По ходу розповіла, як розвивався дар, і я ховалася.

— Схованки, — протягнув задумливо капітан. — У твого батька теж була фішка зі схованками.

— У мене не це фішка, а параноя, — сказала тихо фиркнув. — Після переїзду відпустило. Хоча хтось примудрився пробратися навіть у їхній будинок. А вони запаху не виявили. Я помітила, бо дещо особисте зникло. Але тепер думаю, що це міг бути Ендрю.

— Що зникло? — запитав Джеймс.

Я почервоніла, сильно. Він усміхнувся і сказав.

— Фетиш не по його частині.

— Тоді хто?

— Чорти, могли дістати собі амулет для перенесення, — сказав маг, який прийшов із Джеймсом. — Тільки одна річ пропала? І досить особиста, твоя, — я зніяковіло кивнула, — Швидше за все, чорти тобою зацікавилися.

У мене мороз пробіг по шкірі. Дядько присів на підлокітник мого крісла.

— Ви допоможете?

— Спробуємо. Принаймні точно зможемо пояснити, як убезпечити житло від проникнення чортів.

— Ніро, збиралася теж піти, — сказала дядькові.

Він тільки кивнув.

— Сестричка вже зібрала сумку, ти доглянь там за нею. І не давай її в образу цьому Рою.

Роя вранці дядько додому відправив. По-перше, я не знала на скільки затримаюся, а по-друге, його роботу і замовлення ніхто не скасовував.

— Він нормальний хлопець.

— А ти хоч пробувала на побачення ходити чи відразу з Маркусом?

— Не одразу, тим паче Діма стежив за моральністю. Типу ти ще не повноліття, а ти занадто дорослий для неї. Типу образиш придушу. Тому на побачення походити встигла і сильно розчарувалася в хлопцях. Мені говорили, що я страшненька, і дещо інше. Загалом когось моя зовнішність відштовхує, хтось її вважає екзотичною. Мало хто нормально сприймає.

Капітан з магами посміхалися весело, їм я вже про Діму розповіла.

— Відчуваю в тебе це почуття власника ще увімкнеться, татку.

Дядько спочатку зніяковів, а потім обличчя стало зарозумілим.

— Зробіть обличчя простіше, а то хочеться його лопатою поправити.

Капітан голосно розсміявся зігнувшись навпіл. Дядько спочатку здивувався його реакції, а потім подивився на мене і теж усміхнувся.

— Ось так набагато краще. А то зарозумілість нікого не прикрашає.

Він мене міцно стиснув в обіймах, що я пискнула.

— Нормальна в тебе зовнішність. А колір очей ознака родового дару. В інших сім'ях теж трапляється незвичайний колір райдужки. Наприклад, червоний ознака вогню, зелений землі.

Ніра збігла сходами, а один зі слуг спустив її велику дорожню сумку.

— Я готова!

— Так, я не зрозумів ти в гості чи на зовсім?

Дівчина зніяковіла.

— Дядьку, повернутися вона завжди встигне. Чи вже входиш у роль батька доньки?

— Я з неї не виходив. За тобою тільки не додивився.

Відчула, як моє обличчя застигло маскою.

— Але мати тебе дуже любила, а брат... Ти не гнівайся на батька, він, звісно, був собі на умі, я його не виправдовую.

— Але він урятував мені життя, — сказала тихо. — Гаразд ми підемо. Ви вже знаєте, де будинок батьків Маркуса, у гості зможете зайти.

Підійшла до сумки Ніри й перенесла її на одну з гральних карт. Вручила дівчині.

— Не порви і не загуби.

А потім не прощаючись відкрила прохід через найближчі двері. Вийшли в кімнаті Ніри. Одразу витягла її сумку з малюнка і пішла до себе в кімнату.

— У відділок коли? — запитав Джеймс.

— Зараз візьму свої деякі речі. І я б переодяглася, можна?

1 ... 58 59 60 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"