Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 59 60 61 ... 77
Перейти на сторінку:

Мені тільки кивнули. Але з моєї кімнати не вийшли. Довелося зібрати речі і йти у ванну. Благо вона в мене була своя. Швидко переодягалася, речі закинула в кошик для чищення і повернулася в кімнату. Чоловіки стояли біля робочого столу і дивилися на малюнки на ньому. А я вже й забула, що перед тим, як востаннє йшла, ноутбук відправила в малюнок на столі.

— Адже це справжній комп'ютер?

Кивнула і витягла його з малюнка разом із планшетом і мишкою. Почали пілікати вхідні повідомлення. Але я рішуче прибрала ноутбук до рюкзака, туди ж закинула зарядку до нього і до телефона.

— Ходімо привітаємося з мамою Маркуса і підемо. Вона нас точно почула, але поки що не піднялася.

Мама була на кухні. Мені посміхнулася.

— Хлопці переживали, коли ви повернетеся. А це хто з тобою.

— Капітан Джеймс Ікло, це Ральф і Дік, вони вчені маги. Можливо, зможемо допомогти нашим колегам у цьому світі.

— А я Тіра. Якщо що, заходьте ввечері на вечерю. Нея, захопиш із собою обід Маркусу? Я складу пиріжків.

— Дякую.

Мама швидко все склала в пакет. А я повернула їй колоду карт.

— Стала в нагоді?

— Так. Дякую.

— Можеш собі залишити, у нас вдома ще кілька лежить.

Прибрала колоду в кишеню і, підхопивши кульок з їжею, перейшла до відділку. І тільки там зрозуміла, що магів удома залишила.

— Усп.

Посміхнулася офіцерам. Поставила Маркусу на стіл їжу й одразу зникла. Повернулася вже з Джеймсом, Ральфом і Діком. Маркус тепер уже встиг зловити мене в обійми. А потім тільки звернув увагу на мою компанію. Народ у відділку теж пожвавився. А я тільки зараз зрозуміла, що капітан і маги теж із таким самим білим волоссям. Виглядаємо ми разом, напевно, екзотично.

— Почуваюся немов у зграї білих ворон.

— У зграї все ж краще, ніж бути однією, — сказав капітан. — Проводите до капітана?

Денис зустрів їх легким здивуванням. Мене, звісно, не пустили, а ось через п'ять хвилин у кабінеті у шефа було тісно. Я сіла за вільний стіл і дістала ноутбук. Почала переглядати вхідні повідомлення. Мене обрали ще на кількох проектах. Виплатили за виконані проекти. І я отримала ще кілька хороших відгуків. А потім відкрила останнє сьогоднішнє повідомлення. І ледь придушила крик. Але при цьому відскочила від столу, впустивши стілець, і сама впала на підлогу.

— Гей, ти чого?

Підбіг один із хлопців. А потім помітив фотографію в комп'ютері.

— Диявол, — сказав він тихо і став швидко дивитися, коли прислали і хто.

На фото було розчленоване тіло братика і напис: "Ти наступна". Підбігли ще кілька колег Маркуса і один із них потім втік до кабінету шефа. А за кілька секунд я вже була в руках Маркуса. А його колеги чаклували над комп'ютером.

— Ось нам і перша спільна справа, — сказав Денис.

— Він, звісно, поганка остання, але його мали явно судити нормально. А не так убивати. Повертаємося до питання про наймача у вбивстві твоєї родини Нея.

Не встигли розібратися з комп'ютером, принесли клітку із зубастиком. Відразу зрозуміла, що це якийсь інший. І за його поглядом теж це підтвердила. І клітка була надійніша, ніж у попереднього.

— Привіт, хлопці. Нея радий бачити, — привітався Том, — потрібна допомога з перекладом цього звірятка. Знаю точно він бачив, як убили одного мага.

— Допоможеш? — запитав Маркус — За одне відволочешся.

Я подивилася на зубастика і дістала пиріжок, перевірила, що він із м'ясом. Показала тварині. Він зробив вигляд, що його їжа не цікавить. Я віддала пиріжок коханому. Реакція послідувала негайно: він кинувся на клітку і просунув пазуристі лапки. Прострекотав:

— Ну дай, розповім, якщо погодуєш!

Дала йому інший пиріжок із м'ясом, сама стала їсти з вишнями.

— Правильно сама їж кислятину.

— Що він зараз сказав? — запитав Том — Перший раз я зрозумів про їжу ви домовилися.

— Що з вишнею він їсти не буде і що я можу сама це з'їсти. Це не точний переклад, а по суті. Ну що розповідай, що бачив або точніше кого, а я буду малювати.

Дрібний швидко доїв пиріжок і активно почав розповідати, кого бачив, і деякі деталі показував на офіцерах, які були поруч. Мовляв ніс як у того, брови як в іншого. І так далі. Досить швидко вийшло зробити два малюнки в повний зріст. Він навіть описав, як відбувалося вбивство. На цьому мене мало не знудило. Але я все записала для хлопців. Том стояв поруч читав.

— Нея тобі хто пиріжки дав? — запитав Маркус тримаючись за живіт.

— Твоя мама.

— Дивно, вона їх ніколи не пекла, і вони якісь дивні.

Він утік у туалет. А я подивилася на зубастенького і вручила йому пакет. Той одразу повернув з'їдене і став жалібно скрекотати.

— Що таке?

— Йому погано... у пиріжках була отрута, щуряча.

Я дістала карту з кишені й накрила клітку із зубастеньким. Маркус повернувся через п'ятнадцять хвилин блідий і його вело. Цілителя вже викликали, він почав надавати йому допомогу. Він підтвердив, що це була щуряча отрута.

— А ти як? — запитав у мене Джеймс.

— Нормально. Дивно але, коли пиріжок їла, не помітила отрути. А коли дрібного вивернуло то за кольором язика зрозуміла. Ви зможете дрібному допомогти?

— Навіщо, нехай помихає.

— Він свідок, — сказала я здивовано.

— І що? Він паразит, і ми таких не лікуємо.

— Таке відчуття, що хтось знав, що ти принесеш його сьогодні і знав, що щоб розговорити дрібного потрібна їжа, м'ясна.

Офіцери переглянулися.

— Про те, що дрібний був свідком, це не секрет. Я його тиждень ловив, — сказав Том. — Довелося обернутися і бігати по каналізації за цим паршивцем. Занадто багато хто знав про це.

— Але вдома я про роботу дуже рідко коли говорю. Практично ні коли, — сказав задумливо Маркус. — Лікуйте дріб'язок зубатий! — гаркнув він на цілителя. — І якщо він здохне я вас придушу, раптом ви за одне з чортами.

Ігнат стояв, примружившись, дивився на цілителя.

1 ... 59 60 61 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"