Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

— Це може змінити все, — сказала Соня, розглядаючи флешку. — Якщо суд побачить, що Дамир продовжує маніпулювати людьми навіть з в'язниці...

— Так, — Злата задумливо крутила браслет з кулоном-ключиком. — Але є щось, що не дає мені спокою.

— Що саме?

— Слова Дамира про ключик, — Злата підняла руку, показуючи браслет. — Він сказав це так дивно, наче... наче намагався щось мені підказати.

— Маніпуляція, — відмахнулася Соня. — Він просто намагався збити тебе з пантелику.

— Можливо, — Злата не була переконана. — Але що як є ще щось? Якийсь доказ чи інформація, яку я пропускаю?

Вона згадала останній погляд Дамира перед тим, як вона вийшла з кімнати для побачень. У ньому було щось незвичне — не злість, не обман, а щось схоже на... надію? Очікування?

— Ключик, — повторила вона, раптом відчуваючи, як думки починають складатися в якийсь візерунок. — Ключ до чогось...

І тут її осяяло. Вона згадала, як Дамир спостерігав за нею на форумі, як його погляд зупинився на її браслеті саме в той момент, коли вона підмінювала флешки. І потім, коли вона приходила до нього в ізолятор, він знову звернув увагу на браслет.

— Соню, — Злата раптом випросталася, її очі загорілися. — Я знаю, що він мав на увазі! Флешка! Та сама, яку я підмінила на форумі!

— Що з нею? — здивувалася Соня.

— Вона все ще у мене, — Злата схопила сумку. — І якщо я правильно розумію натяк Дамира, на ній є щось більше, ніж просто документ зі списком клієнтів.

Вони поспішили до гуртожитку. У своїй кімнаті Злата дістала з шафи зелений рюкзачок, у якому зберігала флешку з форуму — чорну, таку ж, як та, що була у Дамира.

— Я перевіряла її тоді, — сказала вона, підключаючи флешку до ноутбука. — Але шукала тільки список клієнтів. Що як там є щось ще? Щось, заховане глибше?

Вони перевірили флешку, але не знайшли нічого, крім вже відомого документа зі списком клієнтів Дамира. Злата насупилась.

— Має бути щось ще, — наполягала вона. — Інакше навіщо Дамир звертав мою увагу на ключик?

— Може, ти шукаєш не там? — запитала Соня. — Може, справа не у флешці, а в чомусь іншому?

Злата задумалася, роздивляючись браслет з кулоном-ключиком. Раптом її осяяла ще одна думка.

— Ключ... до сейфа? — вона подивилася на Соню. — Дамир згадував про свій офіс, коли я попросила його принести флешку на форум. Він сказав, що вона в його офісі.

— У нього був офіс? — Соня виглядала здивованою. — Студент з офісом?

— Не просто студент, а права рука Терещенка, — нагадала Злата. — Він міг мати окреме приміщення для своїх... ділових зустрічей.

Вони зв'язалися з детективом Марченком, який підтвердив, що у Дамира дійсно був невеликий офіс у бізнес-центрі «Premium Plaza», який належав Терещенку. Поліція вже обшукала це приміщення, але не знайшла нічого особливо важливого для справи — звичайні документи, комп'ютер з очищеним жорстким диском, меблі.

— А був там сейф? — запитала Злата.

— Здається, так, — відповів Марченко після паузи. — Невеликий, вбудований у стіну. Але він був порожній, коли ми його відкрили.

— Ви самі його відкрили чи Дамир дав вам ключ?

— Нам довелося викликати фахівця, — зізнався детектив. — Дамир стверджував, що втратив ключ.

Злата почувалася все більш впевненою у своїй здогадці.

— Детективе, мені потрібно потрапити в цей офіс, — сказала вона рішуче. — Я думаю, що Дамир намагався мені щось підказати, і це пов'язано з цим сейфом.

— Що саме? — Марченко звучав скептично.

— Не знаю, — чесно відповіла Злата. — Але Дамир двічі звертав мою увагу на браслет з кулоном-ключиком, який я завжди ношу. Що як це не просто символ, а натяк на реальний ключ?

Марченко помовчав, обмірковуючи її слова.

— Добре, — сказав він нарешті. — Я можу організувати ваш візит до офісу сьогодні ввечері. Але я маю бути присутнім, і ми не будемо нічого чіпати без необхідності.

Пізно ввечері Злата і Соня у супроводі детектива Марченка увійшли до офісу Дамира в бізнес-центрі «Premium Plaza». Невелике приміщення виглядало майже порожнім — стіл, пара стільців, книжкова шафа з професійною літературою. На стіні висіли грамоти і фотографії Дамира з різних заходів, зокрема з Терещенком.

— Де сейф? — запитала Злата, оглядаючи кімнату.

Марченко підійшов до однієї зі стін і відсунув невелику картину, відкриваючи дверцята сейфа.

— Ось, — сказав він. — Ми перевірили його, всередині нічого не було.

Злата підійшла ближче, роздивляючись замок. Він був простим, під звичайний ключ. Вона зняла з руки браслет і уважно роздивилася кулон-ключик. На перший погляд, це був просто декоративний елемент, але...

— Можна спробувати? — запитала вона, показуючи кулон.

Марченко знизав плечима.

— Пробуйте, але я сумніваюся, що декоративний кулон...