Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

Злата обережно вставила кулон у замок. Спочатку здавалося, що він не підходить, але потім вона трохи повернула його, і раптом відчула, як механізм піддався. Ще один поворот — і дверцята сейфа відчинилися.

— Неможливо, — видихнув Марченко, дивлячись на це з відвертим здивуванням.

Всередині сейфа лежав конверт. Злата обережно дістала його і передала детективу.

— Думаю, вам краще відкрити.

Марченко розкрив конверт і витягнув кілька аркушів паперу. Його брови повзли вгору, коли він швидко переглядав документи.

— Це... це угода між Терещенком і Дамиром, — сказав він, переходячи від одного аркуша до іншого. — Детальний опис їхньої схеми, розподіл обов'язків і прибутків. Тут вказані всі деталі — як вони знаходили студентів, як змушували їх працювати на себе, як використовували компромат. І найголовніше — тут чітко написано, що ви, Золотарьова, ніколи не були частиною схеми, а навпаки, розглядалися як потенційна загроза через вашу відмову співпрацювати.

Злата відчула, як величезний тягар спадає з її плечей. Це був ключовий доказ її невинності.

— Але чому Дамир залишив це тут? — запитала Соня, заглядаючи через плече детектива. — І чому натякнув Златі про ключ?

— Страховка, — припустив Марченко. — Він знав, що Терещенко може зрадити його. Тому зберіг докази їхньої співпраці. А потім, коли зрозумів, що його становище безнадійне, вирішив допомогти Златі захиститися.

— Не розумію, — Злата похитала головою. — Спочатку він намагається звинуватити мене у співучасті, а потім таємно підказує, де знайти докази моєї невинності?

— Люди складні, — детектив обережно склав документи назад у конверт. — Можливо, він хотів налякати вас, помститися за приниження на форумі. Але не хотів, щоб ви реально постраждали.

Злата згадала останні слова Дамира під час їхньої зустрічі в ізоляторі: «Ти мені подобалася, Злато. По-справжньому». Можливо, в цьому була частка правди? Можливо, навіть підступний маніпулятор міг відчувати щось справжнє?

— В будь-якому разі, — продовжив Марченко, відволікаючи її від цих думок, — ці документи повністю спростовують нові свідчення Ахметова. Вони доводять, що ви не працювали на Терещенка, і що вся схема була організована ними двома.

— То завтрашнє слухання... — почала Злата.

— Швидше за все, буде формальністю, — закінчив детектив. — З цими доказами, свідченнями Антона про маніпуляції Максима, і потенційними свідченнями Терещенка, у адвоката Ахметова не залишиться аргументів.

Вони покинули офіс, забравши з собою конверт із документами як доказ. Дорогою до гуртожитку Злата була мовчазною, розмірковуючи над усім, що сталося.

— Про що думаєш? — запитала Соня, коли вони вже підходили до будівлі.

— Про Дамира, — відповіла Злата. — Про те, що він все ж таки дав мені ключ до свободи. В буквальному сенсі.

— Не романтизуй його, — застерегла Соня. — Він все одно намагався підставити тебе.

— Знаю, — Злата слабо посміхнулася. — Але, мабуть, навіть у найтемнішій душі може знайтися промінчик чогось кращого.

Вона знову наділа браслет на зап'ястя, відчуваючи, як кулон-ключик тепло лягає на шкіру. Він справді виявився ключем — не тільки до її трансформації, але й до реального замка, за яким ховалася правда. І завтра ця правда допоможе їй остаточно закрити цю темну главу свого життя.