Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » До побачення там, нагорі 📚 - Українською

Читати книгу - "До побачення там, нагорі"

314
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "До побачення там, нагорі" автора П'єр Леметр. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 130
Перейти на сторінку:
її, поклав скраю ліжка, не знімаючи ні краватки, ні взуття. Вона прихилила його до себе, змусила затриматися на кілька секунд довше. Він затримався, потім підвівся — і вже було по всьому.

— Ага, і на 14 липня там буде помпезне свято.

Він повернувся до дзеркала (ну от, вузол доведеться перев’язувати). А потім продовжив:

— Революційне 14 липня, щоб відсвяткувати перемогу у Великій Війні! Ми вже все те бачили... А до річниці перемир’я — поминки у Будинку інвалідів! Майже за закритими дверима.

Йому самому сподобалось це формулювання. Він зна­йшов точний вираз, як дегустатор, посмакував словами, ніби ковтком вина. Поминання за закритими дверима. Він хотів подратувати її, повернувся й іронічно повторив:

— Поминки за загиблими у Великій Війні за закритими дверима...

Результат був непоганий. Мадлен нарешті підвелася, одягла халат. Вона приведе себе в порядок після його відходу, вона не поспішає. А поки що вона перебирала одяг, взула капці. Анрі вже розійшовся.

— Тепер організацією свят займаються комуністи — погодься зі мною.

— Припини, Анрі... — мовила неуважно Мадлен, відкриваючи шафу. — Ти мене втомлюєш.

— І каліки втягнуті в цю аферу! Як на мене, то єдиним днем пам’яті героїв може бути лише 11 листопада! Я навіть більше скажу...

Мадлен знервовано перебила його:

— Анрі! Припини зараз же! Коли б це не було — чи 14 липня, чи 1 листопада, на Різдво чи на день святого Нероби, — тобі на це начхати.

Він повернувся і зміряв її поглядом. Все ще в кальсонах. Але цього разу вже смішно не було. Вона дивилася на нього, не відводячи погляду.

— Я розумію, — продовжила вона, — що тобі треба прорепетирувати свої сценки перед тим, як подати їх на публіці, у товаристві учасників бойових дій, у твоїх клубах і ще невідомо де... Але я — не твій репетитор! Тому твоя показова злість нехай виливається на тих, кому вона цікава. А мені дай нарешті спокій!

Вона повернулася до свого заняття. У неї не тремтіли ні руки, ні голос. Вона часто говорила такі от речі і таким сухим тоном, навіть не згадуючи про це згодом. Як і її батько, вони — одне одного варті, оці двоє. Анрі це не дуже зачепило, він натягнув штани. Загалом вона недалека від правди. 1 листопада чи 11 листопада... А от щодо 14 Липня — тут інша справа. Він відкрито і люто ненавидів це державне свято — оті феєрверки, революційні промови, всі ті речі (не через те, що мав якесь упередження щодо цього питання, але йому здавалося, що це природна і достойна поведінка справжнього аристократа).

А ще він жив в особняку Перікурів, новоспечених багатіїв. Старий колись одружився з одною з роду Маргі — спадкоємицею продавців шерсті. А шляхетне прізвище, на щастя, передається лише по чоловічій лінії. Тому куплене ім’я нічого не дасть, і Перікур назавжди залишиться Перікуром. Їм ще треба років з п’ятсот, щоб дійти до рівня д’Олней-Праделів, династію яких Анрі відродить та знову прийматиме гостей у великому салоні родинного гнізда в Салев’єрі. І саме тому треба поспішати, вже дев’ята година. Він приїде на місце під кінець дня. А наступний ранок він повністю присвятить наказам підрядників, перевірці робіт. За тими людьми потрібно постійно наглядати, перевіряти кошториси, опускати ціни. Вони щойно закінчили роботу з облаштування дахівки — сімсот квадратних метрів шиферу — це ціла купа грошей. Почали із зруйнованого західного крила, яке треба було повністю переробляти, а де в біса знайти камінь у країні, де не їздять ні поїзди, ні баржі. А ще треба ексгумувати героїв, щоб оплатити все те...

Коли він підійшов поцілувати її перед виходом (він завжди цілував її в чоло, бо не дуже любив цілуватися з нею в губи), Мадлен задля годиться поправила вузол на його краватці і відійшла, щоб роздивитися оддалік. Всі ті хвойди були праві: її чоловік і справді красень — від нього будуть гарні діти.

18

Запрошення до Перікурів не давало Альбертові спокою. Він і так ще не оговтався після тієї історії з заміною посвідчення, вона йому постійно ввижалася. Наче його знаходила і затримувала поліція, і його вже кидали до в’язниці. А найбільше його засмучувало те, що нікому буде доглядати за Едуардом, коли його самого кинуть за ґрати. З іншого боку, йому би полегшало. Едуард інколи породжував у ньому глуху тривогу. Альберт злився на Едуарда за те, що той став смислом його життя. Відтоді, як товариш став вимагати виписки з лікарні, і коли виявилося, що він не зможе отримати ніякої пенсії, у Альберта принаймні склалося враження, що речі надовго набули звичного плину. Але це враження було розбите вщент появою пані Перікур. Перспектива цього запрошення пригнічувала його і вдень, і вночі. Бо зрештою він вечерятиме за одним столом із батьком Едуарда. Треба буде грати комедію про «смерть» його сина, витримувати погляд його сестри, яка має приємний вигляд доти, поки не пхає вам у долоню гроші, як якомусь кур’єру.

Альберт усе прикидав можливі наслідки цього запрошення. Якщо він зізнається Перікурам, що Едуард — живий (а як же інакше?), тоді треба буде силоміць повернути його додому, куди він і кроку не хоче ступити! Це буде зрадою. А зрештою, якого чорта Едуард не хоче вертатися? У такій сім’ї Альбертові було б непогано. У нього ніколи не було сестри, а отака йому би якраз підійшла. Він зрозумів, що неприпустимо послухався Едуарда тоді, минулого року в шпиталі: той переживав період безнадії, Альберт не зміг йому відмовити... Але вже пізно.

З іншого боку, якщо він скаже правду, — що вони скажуть про того невідомого солдата, невідомо де похованого, певно, в родинному склепі Перікурів? Приблуда, про якого ніхто не захоче більше слухати. То що з ним зроблять?

Вони захочуть справедливості, і це все знову впаде на голову Альберта! Може, його навіть знову заставлять

1 ... 56 57 58 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «До побачення там, нагорі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "До побачення там, нагорі"