Читати книгу - "Невидимець (збірка)"

Я дивився на безжурність і безтурботність, у яких жили ці люди, і відчував, що ця подібність статей в тих умовах абсолютно природна, бо чоловіча сила та жіноча м’якість, інститут сім’ї та поділ праці — це всього-на-всього войовничі потреби ери фізичної сили, а там, де населення вдосталь і воно збалансоване, народження дітей стає радше злом для держави; якщо насильство є вкрай рідкісним явищем і потомство перебуває в безпеці, то потреба в ефективній сім’ї зменшується, а то й узагалі зникає, і поділ обов’язків між статями щодо задоволення різних потреб дитини стає непотрібним. Цей процес уже розпочинається навіть у наш час, а там, у майбутньому, він остаточно завершиться. Нагадую вам, що це просто були мої тогочасні роздуми. Пізніше я мав нагоду переконатися, наскільки вони не відповідали реальності.

Поки я міркував над цим, мою увагу привернула одна невелика споруда — колодязь під куполом. Я мимоволі здивувався, що колодязі ще досі існують, але швидко повернувся до своїх роздумів. На шляху до вершини пагорба не було великих будівель, і оскільки моя витривалість у ходьбі здавалася крихітним людям неймовірною, вони вперше залишили мене самого. З дивним відчуттям свободи й в очікуванні пригод я рухався далі на верхівку пагорба.

Там я знайшов сидіння з якогось незрозумілого жовтого металу з підлокітниками у вигляді голів грифона. В кількох місцях воно було попсоване рожевуватою іржею і десь наполовину вкрите м’яким мохом. Я всівся у нього, і переді мною постав широкий краєвид нашого світу в призахідних променях. Це був найкрасивіший краєвид зі всіх, що я коли-небудь бачив. Сонце вже закотилося за обрій, і західна частина неба горіла золотим кольором, з кількома фіолетовими й червоними смугами. Знизу простяглася долина річки Темзи, яка видавалася стрічкою з відшліфованої сталі. Тут і там серед різнобарвної рослинності розкинулися величезні палаци, про які я вже розповідав. Деякі з них лежали в руїнах, інші були заселені. Де-не-де серед цього спустошеного саду проглядала біла або срібляста скульптура або виднілися різкі вертикальні обриси бані чи обеліска. Ніде не було парканів або якихось натяків на приватну власність, не було також сільського господарства; планета перетворилася на суцільний великий сад.

Оглядаючи цей краєвид, я почав роздумувати над поясненням того, що побачив, і зараз я розповім, якою була моя інтерпретація у той вечір (хоча згодом я переконався, що вона тільки наполовину відповідала дійсності, або радше навіть тільки частково відображала одну зі сторін реальності).

Мені здалося, що я потрапив у часи занепаду людства. Червоні промені заходу сонця навели на мене думки про захід людського роду. Вперше я почав усвідомлювати дивні наслідки суспільної діяльності, якою ми займаємося в наш час. Але гадаю, ви зрозумієте, що ці наслідки є досить логічними. Сила походить від необхідності, а безпека призводить до слабкості. Діяльність щодо покращення умов життя, процес цивілізації, який робить життя дедалі безпечнішим, поступово сягнув найвищої точки. Об’єднане людство знову і знову святкувало перемогу над природою. Те, про що ми зараз можемо хіба що мріяти, стало реальним і було послідовно й успішно втілене у життя. І результатом було те, що я побачив у цьому світі майбутнього!

Все-таки охорона здоров’я та сільське господарство у наш час іще перебувають на початковій стадії розвитку. Сьогоднішній науці поки що вдалося тільки частково атакувати людські хвороби, але, незважаючи на це, вона наполегливо й непохитно просувається вперед. Наше сільське господарство й садівництво винищує бур’яни і займається вирощуванням близько двох десятків корисних рослин, залишаючи решту самостійно боротися за виживання. Ми працюємо над поступовим покращенням наших улюблених тварин і рослин, яких є не так уже й багато, шляхом селекційного розведення і отримуємо, наприклад, новий, солодший вид персика, виноград без кісточок, більшу й гарнішу квітку або зручнішу для утримання породу рогатої худоби. Ці покращення відбуваються поступово, тому що ми ще не зовсім точно розуміємо, яким повинен бути кінцевий результат, до того ж наші знання обмежені, а природа боїться нас і дуже повільно піддається нашим незграбним зусиллям. Але помалу всі ці процеси кращатимуть. Це як вода в річці, яка продовжує текти, незважаючи на круговерті. Люди ставатимуть дедалі розумнішими, освіченішими та дружніми, і ми швидше і швидше наближатимемося до повного підкорення природи. Врешті-решт ми зможемо розумно й обережно змінювати рівновагу в рослинному і тваринному світі для задоволення наших людських потреб.

Варто сказати, що ці зміни таки відбулися і пройшли чудово; відбувалися вони протягом усього того часу, через який перестрибнула моя машина. Повітря звільнилося від комарів, земля — від бур’янів і плісняви, скрізь було вдосталь фруктів і пахучих, казкових квітів, тут і там літали кольорові метелики. Було нарешті досягнуто кінцевої мети профілактичної медицини — покладено кінець усім хворобам. Протягом усього мого перебування там я не помітив жодних ознак заразних хвороб. Пізніше з моєї розповіді ви дізнаєтеся, що навіть процеси розкладу і гниття зазнали глибокого впливу цих змін.

Суспільство теж досягло успіхів. Люди мешкали в розкішних будівлях, пишно вдягалися і, як я спостеріг, зовсім не працювали. Я не помітив жодних ознак боротьби — ні соціальної, ні економічної. Крамниці, реклама, вуличний рух — усі ці атрибути комерції, якими переповнений наш світ, безслідно зникли. Цілком природно, що того чудового вечора я ухопився за думку про соціальний рай. Труднощі, пов’язані зі зростанням населення, мабуть, були вирішені, і воно припинило зростати.

Але зміни умов життя неминуче супроводжуються пристосуванням до цих змін. Якщо наука біологія не побудована цілком на помилках, то що породжує людський розум і силу? Їх породжують труднощі та свобода — обставини, за яких енергійна, сильна та кмітлива людина виживає, а слабка зазнає невдачі; обставини, за яких цінується активність і згуртованість, за яких визначальним стає самовладання, терпіння й рішучість. Сім’я та почуття, які в ній виникають — люті ревнощі, ласка до дітей, батьківська самопожертва, — призначені для