Читати книгу - "Колишній, Ульяна Соболева"

Андрій схопився зі стільця і вп'явся очима в екран. Ніка пішла до дверей, але, як тільки помітила Володимира, знову сховалася, причаїлася. Андрій відчув, як піт струмками котиться у нього по спині.

«На кого вона працює?! Чорт забирай...що відбувається?!»

Тим часом колишня дружина прокралася в кабінет і, якщо Асланов хвилину тому сумнівався в тому, що бачив власними очима, то тепер він виразно бачи,в як вона витягла ручки з підставки...

Кинув погляд на другий екран - Коршунов повертається в кабінет.

«Ніко, дурепо, що ти твориш? Давай швидше! Він іде! Швидше! Охреніти!»

Дівчина дістала щось із сумочки...

Володимир наближається до дверей...

- Давай! Давай! Що б ти там не творила - давай швидше, мать твою!

Асланов судорожно стиснув кулаки. Крапля поту скотилася на дерев'яну стільницю.

Ніка сунула жучок у підставку і повернула назад на стіл...

Володимир відчинив двері і застиг на порозі...

Брудно вилаявшись, Асланов вискочив із кімнати спостереження, на ходу виймаючи пістолет із кобури. Якщо Коршунов бачив, як вона ставить прослушку, він може пристрелити її особисто.

- Ніко?!

Вероніка відчула, як кров відхлинула в неї від обличчя, а сама вона немов зірвалася зі скелі і падає вниз на шаленій швидкості.

- Я шукала тебе...

«Він бачив? Що він встиг помітити? Господи, я пропала!»

Коршунов повільно попрямував до неї. Дівчина позадкувала до столу. Він наблизився до Вероніки впритул.

- Шукала мене?!

- Так...Мені сказали, що ти в кабінеті...мені стало нудно...

Він раптом різко обхопив її руками за обличчя.

- Це я шукав тебе...так довго...усе життя шукав тебе, Ніко. Сподівався, що з тобою все буде по-іншому. Жити почну з тобою, дихати. Усе, як колись, стане.

Ніка з полегшенням зітхнула, ноги по-зрадницьки підкосилися, і вона насилу втрималася, щоб не впасти.

- Що ти?

Коршунов шукав її погляд. Ніжно гладив її щоку, обвів її контур губ.

- Кожен раз, коли я тебе бачу, мені здається, що це сон. Ти зникнеш, розчинишся, як прекрасне бачення. Я відкрию очі знову посеред безпросвітного бруду.

Ніка відчула таке неймовірне полегшення, що навіть не зрозуміла, як радісно обійняла його за шию. Він витлумачив це інакше і відразу повернув її до себе.

- Хочеш залишитися зі мною? Коли всі підуть?

У цей момент у кабінет увірвався Асланов.

- Володимире Олександровичу!

Коршунов різко обернувся.

- Якого біса ти так кричиш? Я скільки разів говорив: не приходити в кабінет, коли я тут із кимось!

Ніка вся внутрішньо стиснулася. Андрій побачив її в обіймах Володимира, що тепер буде?! Але на обличчі колишнього чоловіка чомусь застиг досить дивний вираз. Немов він не тільки не сердиться -він начебто відчув полегшення. Від неї не сховалося, як Андрій швидким жестом повернув пістолет у кобуру.

- Вибачте, не хотів заважати вам. Здалося, що в будинку хтось є.

Коршунов міцніше притиснув Ніку до себе.

- Асланов, ти занадто нервовий і підозрілий останнім часом. По-моєму, тобі пора у відпустку. На сьогодні ти вільний. У мене є особиста охорона, краща за тебе.

Він ніжно подивився на Вероніку, а та все ще не зводила очей з Андрія.

- Ніко, досить дивитися на цього божевільного. Скоро ти до нього звикнеш. У нього часто бувають ось такі пароідальні напади. Підемо до гостей? А з тобою, Асланов, я ще розберуся...

Володимир жартівливо пригрозив Андрію пальцем і обійняв Ніку за талію. Дівчина знову подивилася на Асланова. Той, примружившись, свердлив її очима.

***

Корецький уперто не відповідає на повідомлення. Андрій нервово сунув руки в кишені і подивився на яскраво освітлені вікна. Коршунов його відпустив. Є час зайнятися пошуками. Він попрямував в одне з кафе у центрі. Сунув хлопчині за барною стійкою пару зелених купюр і сів.

Через пару хвилин він увійшов в службову систему, увів необхідні паролі, дані і тут же отримав повний звіт інформації на Коршунова Володимира Олександровича. Андрій увів рік пошуку і повернувся на кілька років назад. До того моменту, коли Коршунов тільки починав розкручуватися в злочинному світі. Його перші судові справи, перші процеси. В основному, дрібні махінації з валютою, крадіжки і пограбування магазинів і ювелірних крамниць. Перша «ходка» на зону...Нічого примітного і цікавого, усе це він і сам знав на зубок і завчив напам'ять усю біографію шефа. Він проглядав сторінки, поки не натрапив на одну справу, за якою проходив Володимир. Справа про вбивство якоїсь Ольги Малишевої. Валютної повії, яка жила разом із Шулікою кілька місяців. убита приховувала свою давню професію від молодого коханця. За протоколами слідства і свідками, між закоханими стався страшний скандал. Володимир ударив потерпілу і вигнав напівголою на вулицю. Через кілька днів дівчину знайшли мертвою. Смерть настала в результаті механічної асфіксії. Простими словами, Малишеву задушили її ж власним шарфиком. Ні доказів, ні слідів на місці злочину. Природно, першим підозрюваним виявився Коршун. Але у нього було залізне алібі на момент вбивства: він перебував у місті. Розтин показав, що жертва довгий час приймала кокаїн і перебувала у важкій фізичній і психологічній залежності. На дози їй явно не вистачало, і вона почала заробляти відомим і древнім способом, працюючи у валютному екскорті.

Андрій набрав у пошуку Ольгу Малишеву. Два арешти за проституцію і вживання наркотиків. Малишева так само перебувала в інтимному зв'язку з Геннадієм Петровичем Козаковим, він же нині Одноокий.

Асланов задумався. Якщо зіставити факти, то з Козаковим Ольга зустрічалася до того, як стала подружкою Коршунова. Тобто, вона кинула першого коханця заради другого. За даними слідства, наркотиками Малишеву постачав саме Козаков. На той момент паралелей між Коршуновим і Однооким, крім зв'язку з однією і тією ж жінкою, не було. Як не дивно, Козакова серед підозрюваних у вбивстві не виявилося. Відкривши наступну сторінку, Андрій на мить сторопів...Покійна Малишева смутно когось йому нагадував.