Читати книгу - "Вітер у моїх руках, Христина Лі Герман"

 Ранок обіцяв стати чарівним. Обіцяв, та й годі. Не встигнувши розплющити очі, я піднялася в ліжку з думкою, що навкруги незвично тихо. Настільки незвично, що стало навіть ніяково. Підвівшись потягнулася усім тілом, потім залізла під душ, потім "пожувала" сніданок, і врешті-решт, розкисла зовсім.

    Ні, все виглядало чудово. Вчорашнім вечором я навіть вдалася до ностальгії за дитинством, і відтворила сцену з "Один удома". Повечеряла, як цариця за обіднім столом, дивлячись крізь вікна на знаменитий Бруклінський міст. До вечірньої програми також увійшли культові шедеври Тарантіно, а у підсумку, я заснула під фільм "Кейт і Лео". Іронія полягала в тому, що я взагалі не розумію, чому вибрала саме його. Хоча ні. Назва звучала занадто вже кричущо.

    — Біс би тебе побрав, Кім-Гальяно! — я кинула сендвіч назад на тарілку і скривилася. — Переїхала називається! Який сенс, якщо і тут усі думки навколо цього вульгарного дурня крутяться?!

    Настрій зіпсувався остаточно. Я огляділася. Мені не вистачало Кім і Вальта, що мило воркували вранці на кухні. Та й Берні з Рікардо не заважали, коли завалювалися до нас вранці, або увечері.

    Проте причина таїлася в іншому. Це я не хотіла в неї вірити.

    Вийшовши на ганок, підняла погляд і оглянула сірі хмари. Вони нависали над містом, так і натякаючи, що навіть погода проти мене. Втім, слід було чекати і нових сюрпризів.

    Звіривши маршрут до Колумбійського, я підняла комір плаща вище і вирішила неспішно прогулятися до станції метро. Шкода, не викликала таксі. Можливо тоді, вдалося б уникнути дуже дивної і украй неприємної зустрічі.

    Джейс. Саме на його чорний позашляховик я втупилася, коли вловила, як автомобіль пригальмував на узбіччі. Не сказати, що я не чекала дій професора Медсона у відповідь. Чекала, і навіть намагалася їх уникнути. Як могла ховалася від нього, а коли доводилося перетинатися в корпусі, робила вигляд, що він мені зовсім байдужий. Цим ранком Джейс демонстративно вирішив змінити ситуацію докорінно. Чоловік опустив скло поряд з пасажирським сидінням і підморгнув.

    Як вишукано!

    — Кетрін, доброго ранку! Не чекав тебе зустріти у своєму районі?

    Я отетеріла. Це як: "У своєму районі?" Не повіривши в такий "подарунок" долі, навіть не знайшлася з виразною відповіддю.

    — Добрий ранок, Джейсе! — сухо кивнувши, додала: — Пробач, я поспішаю.

    Ще не вистачало, щоб він дізнався, де я живу! Це ж треба було так вляпатися! Знову!

    — Я тебе підкину до корпуса, — як знала, що цим все закінчиться. Чоловік не збирався залишати своїх спроб побачити мене у нижній білизні. Ну що за тип!! — Кетрін, прошу, давай не розвиватимемо минулий конфлікт. Ти мені все пояснила, я тебе зрозумів. Просто хочу підвести. Це жест доброї волі. Не більше.

    Його погляд не вселяв ніякої довіри. Джейс говорив одне, а в очах я читала абсолютно інші наміри. Чомусь з'явилася упевненість, що чоловік зробив вибір піти в наступ найбруднішим способом. Не зміг отримати сексу за згодою, вирішив змусити переспати з ним за допомогою шантажу і залякування.

    Проте Медсон цілком міг стати моєю достроковою путівкою додому.

    Згадавши, що гра з вогнем — погана затія, я не без зусиль волі подавила обурення і сіла в машину.

    — Ну, ось! Не так вже і складно хоч раз погодитися. Правда? — він запитував, але голосом грав так, як удав зі своєю здобиччю — душив.

    — Спасибі, Джейсе. В першу чергу за розуміння, — тактика дурепи цього разу могла і не спрацювати.

    Проте я не погребувала спробувати. Дарма, що даремно!

    — Я правильно розумію? Ти ж переїхала, нарешті? — він м'яко посміхнувся, і як ангел, продовжив вести автомобіль.

    Напруга давила в грудях, а горло в'язало від страху, що я вчинила дурість. З одного боку, я могла знову зробити вигляд, що загубилася в просторі! Але і злити такого удава, як Медсон собі дорожче!

    — Переїхала, — сухо відповівши, стиснула сумку міцніше і відвернулася до вікна.

    — Це правильне рішення. Слід і в шпиталі менше перетинатися з цими молодими людьми. Для тебе немає сенсу працювати з такими, як вони. Ось побачиш! Крістіан Медок не довго протримається в кріслі завідувача таким важливим відділенням. Він робить надто багато помилок. Зграю цих молодих хуліганів ніхто не хотів брати в інтернатуру. Їх майже виключили! А я ще тоді попереджав Кріса...

    Він продовжував говорити, а я закипала. Здавалося, що кожне його слово, як новий укол проклятої тонкої голки. Усі вони встромилися одночасно, жалили, кололи і дратували.

    — Крістіан взагалі не хотів нікого слухати! Таке відчуття, що йому більше усіх потрібно возитися з подібними покидьками, — продовжував тріщати Джейс.

    — Джейсе! — я не витримала, а чоловік зупинився на світлофорі і розгублено мене оглянув. — Пробач, але не міг би ти... Висади мене біля "Маку". Я не встигла поснідати.

    Чоловік невірно сприйняв мою пропозицію. Звичайно, на свій розсуд!

    — Я б теж не відмовився від уранішнього сендвіча з шинкою і сиром. Поснідаємо разом.

    — Джейсе! — я спробувала заперечити, але несподівано чоловік змінив тактику.

    — Вони небезпечні, Кетрін! Дуже небезпечні, і ти повинна це, нарешті, зрозуміти! Ти приїхала до нас на певний час. Я не хочу, щоб тобі зашкодили. Вони обмовили мене! Як тільки я звернув увагу на їх витівки, спробував вплинути і зупинити подібне, відразу з'явилася Дарина, яку я і пальцем не чіпав!

    Та він... одержимий, якийсь!

    Джейс говорив з такою злістю і ненавистю, з такою люттю. Опустивши погляд на його руки, я і зовсім глитнула. Чоловік стискав кермо, як псих!

    Я уперше відчула справжній страх. Волосся заворушилося навіть на маківці. Ще жодного разу мені ніхто не погрожував. Такого просто не було. Та і причин для подібного не спостерігалося.

    А він погрожував! У цьому не було жодного сумніву.