Читати книгу - "Виграй мене, Ольга Манілова"

Резник стверджує, що в нього є запис якоїсь розмови з тобою.

Вийди на зв'язок хоч із кимось.

Ти будеш відсторонений від участі в іграх ліги в будь-якому статусі, поки триватиме суд.

Я вимикаю цей довбаний телефон і ледь утримуюся від того, щоб не розламати СІМ-карту. Я знаю, про яку "розмову" йдеться, і за розумного обвинувачення стаття про шахрайство буде справедливою, тому що я, будучи офіційним капітаном "Барсів", запропонував капітану команди-супротивника стати тренером команди, яку я ще навіть не купив.

При цьому я не збирався робити Резника тренером, тобто, я його обдурив.

Але це звичайна внутрішня практика у великому спорті, тому що нікому не спадає на думку подавати до суду на своїх супротивників.

— Настя, тобі краще відкрити ці двері! — нарешті не контролюю я голос і це кошлате нещастя злегка виє і навіть один раз гавкає.

Я чую кроки, бо ще ні в що так не вслухався, як у тишу цього нічного двору.

— Ти без мене не заснеш нормально, — навіщось видавлюю я, бо не злюся на неї насправді.

— Я вже майже сплю, — схлипує Настя, — з-завтра поговоримо... Не хочу сьогодні. Вибач, будь ласка, — шепоче вона, але я все чую.

Не треба "будь ласка", треба відчинити цей клятий замок!

— Настя, ти обіцяла мені. Дала слово! Відкривай двері!

Я сам тримаю себе за руки, щоб охолонути і не стукати. Робота легенів відчувається дренажем, і кожна наступна секунда здається ще глибшим зануренням у кошмар.

Хочу сказати їй ласкаве слово, але не можу. Взагалі не знаю, чи зможу бути ласкавим із нею. Взагалі більше нічого не знаю.

Моя мати не відчепиться і скоро слід чекати гостей по моєму сліду. Союз ділка Салазарова і Резника — це серйозна проблема. Моя відсутність на тренуваннях — проблема не менша.

Господи, як же мені плювати. Доведеться щось робити, але як же плювати.

Мені здається, що я втратив щось важливе — якраз коли Настя сказала, що нікому не вірить. Я теж нікому ніколи не вірю до кінця.

А хотілося б.

Хоча б раз. Усе в житті треба спробувати хоча б один раз.

 Я дивлюся у двері й розумію, що потрібно загнати Урус у двір, щоб сидіти там і чекати, поки вона вийде.

Але не можу і з місця зрушити.

Раптом вона закричить, а я... не почую?

Або почую занадто пізно.

Резник думає, що він знайде на мене управу через суд. Нехай спробує.

Бо я заберу в Резника те, що він уже ніколи не зможе повернути.

***

Дорогі читачі! Красно дякую за підтримку під час публікації! Деякі коментарі мене дуже повеселили, за це дякую окремо! ;)

Сподіваюся, що книжка принесла вам приємні емоції. Продовження називається "Я впаду для тебе", не забувайте додавати в бібліотеку, якщо вам цікаве продовження.

Я ВПАДУ ДЛЯ ТЕБЕ

Він сказав, що завоює мене, незважаючи на всі перепони, але приводу йому вірити в мене немає. 

Не тому що я нікому не вірю, а тому що Володя "Кувалда" Варварук завжди веде свою особисту гру. 

І цього разу розмінною монетою в протистоянні мого старшого брата і чоловіка, в якого я закохалася, може стати моє серце.

⚡⚡⚡

— Зачини-но двері за собою, Анастасіє, — наказує він м'яким тоном.
На жаль, я повертаюся і майже вирушаю виконувати вказівку. Але все-таки зупиняю себе і стискаю руки в кулаки.
— При мені ці свої штучки не вмикай, — наказую я у відповідь.
— Штучки, — пробує він слово на смак, — як цікаво. Закрий вихід, інакше я зроблю все з відкритими навстіж дверима.

Кінець