Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 74
Перейти на сторінку:

— Та мене таким не розчулиш.  Будинок підрихтував, квокчиків загнав. Ось прийшов кликати назад.

В моїх очах світилася радість сьогодні ввечері, якщо відпустять я побачу своє море.

—А що Володан? — запитав серйозно Іван.

— Та розгромив трішки, але то нічого. Все прибрали. А одне, що він кричав що буде чекати на березі. Але дідько його знає де, — сказав дядько Осі й поправив вус.

Всі переглядалися один з один розуміючи одне.

—Сьогодні здається я сплю вдома, — сказала я стоячи посередині кімнаті коло домовика.

От чому ми не змогли знов все вирішити тихо-тихо  після моїх слів перевертні вирішили поправлятися хто голосніше кричить. Під їх суперечки я прошмигнула до Стефи й відпросила піти з цього балагану. Вони тільки махнула рукою, попросила тітці Ладі передати привіт. От звідки вона знала, що я в бібліотеку зібралася.

Якось швидко я впоралася з підручником зайшла, віддала й мене прогнали,  навіть вітання передати не встигла.

—Йди, йди дитино мені час готуватися, — сказала як відрізала тітка Лада. А що мені я й пішла.

В одному з коридорів я побачила один чорнявий хвостик й вирішила нарешті відловити свого фамільяра й зробити йому догану за неналежне виконання обов'язків по відношенню до своєї відьми.

—А ну стояти! — гримнула я Рохові перед його спробою втекти у якісь на пів відчинені двері.

Кролик завмер і точно думав план, як від мене здихатися.

Але його мріями не судилося збутися я нахабно підхопила цього велетня на руки ще раз думаючи коли він встигає так набирати вагу.

Я   прямувала з кроликом до кімнати, як на нас налетів дядько Осі й одну мить переправив порталом додому сказавши, що так треба.

У рідному дворі мене вже зустріла Ліза й Михась.

—Привіт, — помахала мені руда.

— Ну що от ми й вдома, — з теплом сказала оглядаючи двір та будинок. Все виглядало як раніше, нічого не нагадувало  магічні вибухи, що розтрощили все навколо.

Навіть Рох повеселішав дивлячись на все рідне.

Рій пуханців з'явилися з повітря обступивши ноги й тихим писком вимагаючи дати кролика, та й він активно просився до них.

—Йди тільки не губися, — наказала я велетню, але хто мене слухав.

—Ну що розташовується, інші підтягнуться пізніше, — сказала Ліза й пішла до будинку.

А я стояла на своєму подвір’ї й розуміла, що як раніше вже не буде. Спроби вбити мене не так вплинули на відчуття, як зруйнований дім. Дядько Осі привів все до ладу й все блищить, але саме розуміння, що тут було зло, змушує мене здригатися.

—Устино ти йдеш? — погукала мене.

А як мені пояснити, що не дуже то є  бажання заходити всередину, але що поробиш я таки тут живу.

День був вкрай дивний я тинялася із кутка в куток намагаючись знайти собі місце серед людей, яких ставало все більше. Вони з'являлися й зникали, а потім був хтось новий й знов пропадав у розломі порталу. В якусь мить Богдан крадькома мене поцілував й потім зник. Від кількості порталів залишки магії аж іскрили  й дзвеніли, чим викликали нестерпний головний біль. Терпіти це мені не хотілося тому просто втекла на берег до моря та подалі від усіх.

Але на самоті я побула не довго Рох знайшов мене й вмостився поруч почухуючи вушко.

—Я радий, що ти сама, нам треба поговорити, —серйозним тоном заявив він.

—Про що, велетню? — я опустила руку й почухала його.

— Це дуже важливо й ти багато зрозумієш, але прошу не перебивай мене, — він був трохи сумний, але рішучий. Його очі дивилися дуже уважно чекаючи моєї згоди. Я кивнула підтверджуючи, що нехай говорить.

—Володан напав на тебе із за мене. Це все із за мене, — сказав Рох дивлячись на море.

—В якому сенсі? — не розуміючи про що він випалила  питання.

— Слухай! Розповідаю ж, — шикнув  на мене мій фамільяр.

—Це все із за мене...

1 ... 57 58 59 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"