Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 74
Перейти на сторінку:

В якусь мить я дістала свій листочок липи, який вже переливався усіма відтінками синього й розтерла його між пальцями на долоню, а потім злизала те що вийшло ковтаючи нерівний пил.

Магія рослини пекучим вогнем прокотилася прямо до шлунка, а потім мене скрутило аж у двоє від болю. Я кричала бо візерунок прокляття, що вріс у тіло видирало живцем. Кожну квіточку й листочок випалювало вогнем. Довкола мене кружляли руни наповнені магічною силою, що давали тепло й світло. А мене все крутило, перед очима мої руки ламало й збирали знов. Але щось пішло не так й моя голова вибухнула. Біль був такий немов засунули тисячу голок й вкололи одночасно цілячись у кожен нерв, у кожну кліточку. Я готова була видряпати собі очі, аби тільки біль минув. Він зник раптово, полегшення сталося на секунди, я зробила ковток повітря до того ,як вдарила магія в серце. Мене вигнуло неначе молоду гілку на вітру, ламаючи хребет. Магія пройшлася з болем по всьому тілу випалюючи залишки прокляття. Сила закружляла вирієм довкола мене, змінюючись усіма кольорами, що здатне уявити око.

Я повернулася в тіло під клекіт сокола, що віддавав луною у вухах.

 

— Ти як? — запитав Богдан, як тільки но я відкрила очі й змогла сфокусувати погляд.

—До біса під хвіст ці прокляття, — буркнула я підходячи до відчиненого вікна. Шукаючи хоч краплину свіжого повітря.

—Я не сильно кричала? — запитала я коли змогла нормально говорити. На небі вже рожевів світанок

—Ти не кричала, тільки за голову вхопилася один раз та й сил потягнула добряче. Намішала тут такого, що тобі наш домовик дякую не скаже, — пожартував хлопець підходячи до мене.

—Слухай я зовсім резерв не відчуваю, мабуть, ще не оговталася.

—Можливо, воно ж давно висіло, сил зжерло вдосталь  та й слід залишився дивний, — він вказав рукою на коло із крейди де місцями почорнів край.

—І справді дивно, — я дивилася на переплетіння візерунків й не розуміла чому їх два один зовсім новий, а інший більше затертий та обшарпаний, як стара мотузки на колодязі.

—Запитаю потім у Стефи краще, — постановила я й почала прибирати залишки свічок й стирати руни.

Бо кімната загальна ще хтось вляпається в плетіння. Богдан мовчки допомагав по розумів, що кожен переживає такого роду чари по своєму і я була йому вдячна за це.

—Здається усе вимили, — підвів фінал нашої роботи хлопець оглядаючи кімнату.

—Усе, слухай а ти солі тут не бачив? — запитала я перебираючи речі на столі

—Навіщо? — здивувався він.

—Хотіла ще оберіг кинути, але як що немає то не обов'язково.

Богдан похитав головою й розвів руками.

—Немає той немає. Ходімо? — я вже стояла коло дверей й розуміла, що сьогодні треба буде дуже багато кави, а ще краще води і м’ятного чаю. Може сходити на річку? Виникла ідея в моїй голові, але щось пішло не так й про річку я тільки мріяла.

В коридорі на нас налетів Андрій з криком термінова нарада, потягнув у бік зали.

Ще й бідкався , що шукає нас по всьому корпусу вже з пів години, а Стефа там лютує.

Кімната для нарад зустріла нас галасом.

Ліза, Михась, Стас про щось сперечалися з Іваном. А Стефа сиділа заплющивши  очі й спершись головою на руку. Але її щелепа була міцно стиснути, що свідчило, що вона лютує.

Ліза перша звернула увагу на нашу трійцю.

—Нарешті прийшли!

—Що у вас тут за лемент?— запитав Богдан.

—Ці недоумки вирішили, що розумніші за свого отамана й хочуть йди у бій без оборони. Та я вас цуценят на цеп би посадив за таке, — лаявся  Іван.

— Тобто в лоба перти! Нічого вас досвід не вчить. Ірму вже втратили вісім років тому, — випалив Іван дивлячись на трійку. Після цих слів вони притихли й потупили очі.

— Що забули вже? А я пам'ятаю... Теж ото в лоба перли, перші ж... — не встиг він продовжити повчання як зірвалася Стефа її гучний голос відбився від стін й вдарив по вухах:

—Досить! — гучно викрикнула вона й підвелася у весь свій зріст.

—Ще нічого не відомо, ви пам’ятає Володана кожен його крок змінюється, що миті. А тепер посідали й послухати старших, — закінчила вона й сіла у своє крісло.

Перевертні слухняно сіли по різні сторони від вчительки.

Ми з Богданом сіли навпроти, мені й зовсім усіх було видно. Згадка про Ірму змусила усіх притихнути,  треба буде запитати що сталося, але точно нічого хорошого.

Стефа подивилася на мене своїм особливим поглядом й сказала:

—А ти, що до біса натворила? — її голос був повний здивування й невіри.

Не встигла я відповісти, як у кімнаті затріщало повітря й розчинився портал змушуючи усіх зайняти бойові позиції для захисту.

—Ого, який прийом, — спокійний голос дядька Осі звучав, як щось неймовірне.

Не вірячи своїм очам я кинулася його обіймати.

— Та не так сильно відьмо, — відпихував він мене. —Зачіску спортиш, — бубнів він.

— Як ви? — запитала я оглядаючи досить чепурного домовика з хвацько закрученими вусами.

1 ... 56 57 58 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"