Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Устина - азовська відьма , Таня Мальована 📚 - Українською

Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Устина - азовська відьма" автора Таня Мальована. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 74
Перейти на сторінку:
Глава 18

—От скажи тебе можна саму залишати? — вже в кімнати мене сварили, як маленьку дитину.

—А нічого, що я вже не маленька відьма й допомогла своїй вчительці?— відказала я намагаючись читати підручника.

—Вибач ти права. Я хвилююся й перегинаю палку, — він присів  коло мене й обійняв мої зігнуті в колінах ноги.

—Ми всі зараз на нервах, але не треба мене навчати тоді коли не просять. Домовилися? — я дивилася прямо  йому в очі  тим самим особливим відьомським поглядом, що казав не сперечайся бо вб’є.

—Домовилися, — погодився він піднімаючи руки до гори.

—От і добре, а зараз мені треба таки почитати, — я занурилася в книгу.

Богдан не довго думаючи замотався у ковдру й примостився поруч на ліжку, залишаючи  мені в край мало місця, на мої спроби здвинути його перетворювався на камінь.

—Ну й лежи, — плюнула на це я й активно суваючись під невдоволене сопіння вмостилася таки читати.  Сопіння поруч, сутінки й втома за день мене підкосили, бо я не зщулася, як сама заснула.

Лише відчуття нереальності підказувало,  що то сон. Бо темна кімната в мить підсвітилася вогниками свічок показуючи візерунок захисного кола й магічних рун. Жінка ходила по колу й щось шепотіла, метушливою рукою поправляючи волосся, щоб не падало до свічки у руках.

Відчуття жару розповзалося по візерунку прокляття на моїх руках. Кожна квіточка й листочок пекло так, що хотілося здерти шкіру, щоб почухати аж коло кісток.

Жінка мене не бачила, але здається я знаю хто вона й що робить. Уві сні я наважилася підійти ближче, щоб побачити що ж вона закидає у ступку з трав. Мені потрібно було впевнитися, що я правильно розгадала загадку.

Я зазирала до робочого столу відьми підійшовши аж до самого її носа, не турбуючись що щось трапиться.

Як тут вона підняла голову й подивилася мені прямо в очі. На місці звичних очей Злати була суцільна темрява. Здавалося саме зло дивиться із середини.

Аж раптом вона вхопила мене за руку й лютий голос прохрипів:

—Біжи відьмо, бо я вже йду!

Я скрикнула від жаху та болю, схопившись за руку й тут же побачила схвильована сонне обличчя Богдана, що тримав мене за плечі.

— Ти кричала,  що наснилося? — трішки захриплим голосом запитав він.

—Жах наснився, — я подивилася на руку там чітко виднівся червоний слід від долоні на синіх візерунках.

— Мені здається чи він чітко по синцях співпадає? — сказав Богдан дивлячись на почервонілу шкіру й ледь видні зелені синці. Це було те про що я вже думала, але відганяла цю ідею.

Я знаю кого я бачила, але про це  зараз не скажу нікому, мені потрібно впевнитися бо може наклеп наведу на людину.

—Скажи де ваша чаклунська кімната? — запитала я в лоба все ще дивлячись на свої руки.

— Ходімо, — він просто мене повів довгими коридорами не задаючи зайвих питань.

Робочий чаклунський кабінет зустрів нас темрявою й хаосом. Тільки місячне світло пробивалося крізь розчинене вікно. Спалах лампочки вдарив по очам змушуючи мружитися, але даючи змогу роздивитися де що є. Велика шафа з книгами, різноманіття карт розкидані по столу,  кулі з кристалами й свічками. Затишний букет польових квітів у вазі на підвіконні, крейда розсипана по кутках,  нерівно стерте коло від чиїхось чарів.

— Так порядок у вас не дуже шанують, але біс із ним, — проговорила я й почала малювати потрібний собі візерунок по центру кімнати.

—Розтав і запали свічки, мені потрібно двадцять три штуки і напроти вікна постав кристал чорного агату, — командувала я хлопцеві,  який мовчки все виконував.

Завершивши свої підготування я задоволено оглянула результат й витерла руки від крейди об свої шорти.

— Ти впевнена, що все вийде? — стурбовано спитав Богдан дивлячись на мене.

—Впевнена, я це вже бачила, — я була налаштована, ох як рішуче.

Це питання має бути вирішене ось вже учора.

Потрібно зосередитися і максимально налаштуватися. Я маю невеликий резерв сил зараз, а води для відновлення поблизу не має. Бо подумати про те, що буду знову чаклувати, я ж не могла.

" Так, дихай  Устино, дихай. Зараз або ніколи"

Промовляла я до себе, як якусь мантру і дивилася на свічки навколо.

Все чому я навчалася, здавалося залишилось десь там і я не знаю, що робити. Просто дивлюсь на полум'я і дивлюся.

Теплі руки опустилися мені на плечі, відчуття сили полилося по всім моїм кінцівкам. Шалена  думка промайнула в моїй голові.

"А що якщо я і є сила. Мої думки, відчуття, подихи, надії і лють. Це Все сила, а природа то підтримка. І матеріальне, щоб легше було шукати. Ми не від’ємна частина світу"

І я заплющила очі, залишаючи в пам'яті всі свічки, карти навкруги, книги і чиїсь  записи, накреслене коло і руни, квіти на підвіконні і розчинене вікно.

А потім стався наче вибух в моїй голові.

Лавина чистої енергії проковтнула мене наче мураху.

Потік сили заносив мене далі й далі показуючи різні візерунки й переплетіння магії, чаклунки, маги, люди які вірять у потойбічне усе перепліталися й залишало слід у потоці енергії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Устина - азовська відьма , Таня Мальована», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"