Читати книгу - "Фіктивний шлюб , Анастасія Kовальська , Аріна Вільде"

За хвилин десять помічаю, як донька позіхає. Нова лялька вислизає з маленьких рук і падає на підлогу. Зітхаю, обережно піднімаю іграшку і кладу поруч із тарілкою. Дитина вочевидь втомилася, час іти.

- Треба йти.

Захар відреагував не відразу. 

Темний погляд на мить стає якимось відстороненим. Мені так кортить піти, але я покірно чекаю реакції.

Нарешті, киває. Що коїться в його голові? Я ніколи не вміла читати його думки.

- Так, уже пізно.

Я піднімаюся, відчуваючи, як м'язи трохи розслабляються від полегшення. Діана майже засинає на ходу. Беру її за руку, допомагаючи піднятися.

Ми виходимо з номера, і двері за нами зачиняються. Тільки тоді я дозволяю собі видихнути. На сьогодні точно все.