Читати книгу - "Вода, павутина"

і підійшов до вікна. Поглянув на ясний і чистий день. Зазвичай на Всіх святих буває не так, але цього року таки буде гарно. Сонячно… Сьогодні вранці з’ясував у своїх людей, що їм вдалося дізнатися, розмову з Ірмою Жигер залишив для себе. Розтин показав, що вбивство сталося раніше, ніж вони припускали, його більше не цікавила глибока ніч, а час близько 21-ої години. Про це з нею й поговорить. І хоча й знав, що це перейде всі межі, але треба буде заскочити до лікарні і запитати у Давидової мами, чи Давид ціле пообіддя і вечір був біля неї, і коли точно три сестри почали своє святкування у хатинці на подвір’ї.

Зателефонував до секретарки гімназії; «Так, вчителька Жигер власне мала урок, так, наступний теж має, а потім вільна».

Розмову з Ірмою переніс на пізніше, спершу порозмовляє з Давидовою мамою. Для хоробрості сьорбнув із пляшки, що лежала на дні шухляди, і замкнув її. Із клубком у горлі інспектор вирушив до Клаічевої лікарні.

Корисні бактерії

Давидів тато взяв на кілька днів відпустку. Всі зрозуміли: йшлося про дитину. Не поспішав до лікарні, вранці телефоном розмовляв із завідувачем відділення особисто, йому здалося, що той йому таки дав якийсь знак, що, на їхню думку, стан дитини покращується, хоча відповіді лікаря були обережними. Знав, що Давидова мама вже біля ліжка дитини, і виділив собі трохи часу на пристойний сніданок. Його дружина, яка мала вечірні уроки у школі іноземних мов, радісно подавала сніданок собі і йому. Ще не сіла. Готувала напій.

Влила у склянки густу масу, яку важко було назвати рідиною, додала до того ложку лляної олії і воду з «Бріти»:

— Ось, трохи здорових бактерій.

Він узяв запропоноване і з огидою проковтнув.

— Огидне. Огидне і дороге.

— Огидне і здорове. Без цього неможливо. Особливо тобі, коли ти зараз в такому стресі.

— Я то в стресі, але ще не став недоумком. Огидно і огидно дорого.

Вона мовчала. Мовчанка вже вкотре їй допомагала, і він утрачав бажання її доймати. Вона чистила стебло селери і чекала, доки він заспокоїться. Цього разу не допомогло.

— Хочеш, я тобі в спосіб найточніший, який тільки існує в цей момент на земній кулі, — чистим економічним, математичним аналізом покажу, наскільки це огидно дорого?

Не підвела голови.

— Не хочу.

— Хочеш. Я нашвидкуруч вирахував і перевів у євро. Пробіотик — 50 мл, необхідний курс — не менше 4 тижнів, 10 мл щоденно, ціна мізерна — 50 євро. Ноні: літр щомісяця — 50 євро, алое вера — 25, очищувальний чай, зігрівальний чай, лляна олія, буряковий сік, «Біобран», всього й не перелічиш… Дивись, я порахував, що лише на підтримування фізичної форми потрібно виділяти дві тисячі п’ятсот кун щомісяця, тобто майже 400 євро.

— В Європі це коштує вдвічі більше. В нас ціна мізерна.

— Мізерна, але в нас і середня зарплатня мізерна.

— Та не мусить кожен це купувати, нікого ж не примушують.

— Та не примушують, але ті, хто отримує найменше, вони якраз і є найхворішими. Може, хвороба — примус? Якщо ви будете когось рятувати зеленою енергією, тоді треба рятувати найхворіших. Скажімо, пенсіонерів, вони найхворіші.

— Так, пенсіонери найхворіші, але те старше покоління не усвідомлює необхідності здорового харчування і тому в половині хвороб вони самі собі винні.

— Не усвідомлює, бо те усвідомлення коштує. Як ви можете стверджувати, що це можливо оплачувати?

— Не зрозуміла питання.

Він мішав вівсяні пластівці, политі медом, вони здалися йому загарячими, і він встав з-за столу. Ходив між столом і вікном.

— Маю на увазі, що ця історія про здорове життя і здорове харчування — трохи притягнута за вуха. Мені здається, що ті, хто займається продажем здорової їжі, лише чіпляються до людей, щоб заробити.

Не сказала, щоб він сів.

— Мені здається, що цю розмову завершено.

— Чому?

— Бо ти неприємний.

— Я неприємний, а ви приємні. Причому за приємні євро. Крім того, ти і твої однодумці — підлі.

— Прошу?

— Ви підлі. Вам вдалося нав’язати людям докори сумління. Ваш маркетинг блискучий, ви залучили до нього і лікарів, і фармацевтів, тобто людей в білих халатах.

Вона різала селеру. Зауважила й сама, що рухи її стають все швидшими і швидшими.

— Білі халати це роблять відповідно до свого професійного сумління. Ти зараз у ситуації, в якій якраз би мав цінувати білі халати.

— Я їх ціную, але я не осліп. Сьогодні ті білі халати замінюють чорні мантії. Люди їм вірять і як погани їх бояться так, як колись боялися ворожбитів та інквізиторів.

— Вони не повинні боятися.

— Не повинні, але бояться. І раптом всім робиться ніяково через те, що їдять те, що їдять, скоро й нормальні люди почнуть перепрошувати за кусник м’яса.

На мить вона припинила різати і люто поглянула на нього.

— Що ти хочеш сказати? Що ми, котрі не їмо м’яса, хворі?

— Навпаки. Ви такі здорові, що здоровішими й бути неможливо. При здоровому розумі і ясній пам’яті оперуєте цифрами. Дуже вміло. Скільки коштує кілограм сочевиці, яку ваші магазини продають у пакетах по двісті грамів? Га? Скільки коштує пакетик насіння льону, завезеного з Китаю? Га? Та там тонна льону коштує стільки, скільки ваш сраний пакет зі стома грамами. Порахуймо разом. Чого це ти замовкла?

— Замовкла через твою безсоромність. Та сочевиця і той льон вирощені в особливий органічний спосіб, і це вирощування дороге, тому й коштує багато.

— Та ну? Особливо в Китаї, де денний заробіток працівника, який той льон вирощує, невимовно низький. Крім того, навіть мій Давид знає, що Китай — найзабрудненіша територія на земній кулі. І це — органічне вирощування? Скільки ж це ви простору займаєте на матінці Землі, якщо те, що ви продаєте за нечуваними цінами, наявне у всіх магазинах здорового харчування від Ванкувера до Австралії, від Москви до Дубровника? Га? Органічне вирощування? Га?

Не зачекала, поки він сяде і поїсть, встала, зібрала тарілки і склянки.

— Я не беру участі у продажу, і не провокуй мене тим своїм примітивним «га». Достеменно відомо, чому ціни на ці здорові продукти, так, здорові продукти, вищі, ніж ми би хотіли.

— Та припини, ніхто тебе ні в чому не звинувачує, але визнай принаймні, що твоїм однодумцям ідеться про зиск.

— Про здоров’я і, звичайно, про зиск.

— Звичайно, про зиск, а тоді вже про здоров’я. А їй-бо, і про хвороби. Хто здоровий купував би ті ноні, які зберігають в пудлах в приміських гаражах, повних щурів і тарганів, та ще й